Вчора зранку, коли готувався до заколювання свинки, прийшла мені напрочуд цікава думка, якою спішу з вами, шановні читачі мого блогу, поділитися…
Отже, «Кондолізі», прозваній так мамою за коротку рийку і нестримне бажання з біленької стати чорненькою, пощастило із днем ритуального вбивства, - гарна сонячна погода, пощастило їй і з різником –лагідний та благий чоловік, хоча і не професіональний свин-кілер, пощастило і з способом смерті – не від старості чи від свинячого грипу, а від гострого леза, у розквіті свинських сил, тобто у 8 місяців…
Осанна! Чудо! Людоньки – чудо з чудес! Вау!
