Журналіст Михайло
Андрійович для «Малакави»:
«Порошенко та
частина його команди нині шукають вихід з кризи. Стратегія «лояльності Заходу»
нині терпить фіаско – на підтримку Кремля особливо покладатися теж не варто.
Тому, в президентському оточенні прекрасно розуміють, що в разі «все пропало»,
тікати буде нікуди – Євросоюз може виявитися пасткою, Росія, якщо й погодиться
дати притулок, потребує за це немалий викуп.
Якби то не було,
Порошенко проявляє задатки непогано стратега. Його дії лише поверхнево можуть
видаватися спонтанними – в глибині їх сидить холодний розрахунок на те, щоб
розколоти та розсварити своїх політичних опонентів. Порошенко явно вирішив
«прикупити» на свій бік «АвтоЄвроСилу» - перетворивши її в своєрідний гібрид
«Автомайдану» та «Оплоту». Захаращення Майдану Незалежності не зовсім
зрозумілими жовто-синіми «лего-формами» в честь 100-ліття Української революції
явно задумане, як протидія новітнім революційним вітрам, що віють нині по
Україні.
Без сумніву,
Степан Хмара нині чи не єдиний з представників українського дисидентського та
національного руху, котрий відкрито шельмує діючу владу. Загалом, чинив він так
само й в попередні часи – практично, його відношення до всіх попередніх
президентів мало чим відрізнялося. В той же час, його роль, як всебічного
критика, викликає деякі асоціювання з Жириновським, котрому при Путіну дозволяється
критикувати всіх та вся. Частина українського електорату ще пам’ятає те, як у
свій час він був соратником Ю. Тимошенко – нині ж, між ними явно «чорна кішка
дорогу перейшла». Є такі, котрі приписують йому участь в дестабілізації
право-націоналістичного крила українського політикуму - починаючи від РУХу та
УРП.
Більшість
громадян України нині не підтримують політику Порошенка – в той же час, на
акції протесту наважуються вийти менше 0,01 %».
