Новорічні побажання Руслана Коцаби до МВФ

Повторно звертаюся до керівництва Міжнародного валютного фонду, хоч на перше моє звернення до тодішнього директора-розпорядника МВФ Домініка Строс-Кана від 1-го грудня 2010 року ви, на жаль, не відреагували і відповіді ні з центрального офісу МВФ у Вашингтоні (США), ні з європейського чи київського я не отримав досі. Моє звернення жваво обговорювалося у ЗМІ. Нагадаю, що панові Домініку я повідомляв, чому і з яких підстав я і члени моєї родини відмовляються від боргових зобов`язань перед МВФ. Проте п.Строс-Кан, який позбувся посади директора-розпорядника МВФ, досі в міжнародних судах виясняє деталі своїх нескромних походеньок із скромною нью-йоркською покоївкою.

Погоджуюся, що з мого боку це була інтелектуальна провокація і політичний стьоб. Але не є жартом те, що з часу написання першого звернення до МВФ борг держави Україна подвоївся. У країні не просто звична економічна криза, від якої світ поволі оговтується. Ситуація складніша – в Україні повністю і безповоротно владу окупували колишня гопота і бандюковичі, які тупо крадуть наші народні гроші. Країна котиться до прірви, шансів уникнути народного бунту немає, злиденне українське суспільство голосує на виборах з відчаю - або за крайніх лівих-правих радикалів, або ж продає голоси брехунам-популістам за купюру чи гречку.

Шанси на мирне громадське врегулювання конфлікту між злодіями і людьми, тобто без кровопролиття, практично немає. А тут ще й транші вашого міжнародного фонду, які дозволяють, реально не рятуючи і не стимулюючи виробничий сектор економіки, укріплюватися диктаторському режиму сім`ї колишнього єнакієвського шапкозлодія, укріплюючи репресивні та «кривоохоронні» органи.  

 Тому пропоную вам терміново, до Нового Року, не гаючи часу на очікування «грецького» бунтівного варіанту після так званих оздоровлюючих багатомільярдних вливань Міжнародного валютного фонду,  наступне:

·        Зважити на передреволюційний стан в Україні, коли «верхи не можуть, а низи не хочуть»;

·        Зважити на злиденність та обізленість українського суспільства, яке є дуже радикалізоване професійними політиканами;

·        Уяснити неможливість повернення теперішньою українською владою боргів і відшкодувань МВФ та інших світових позичальників і змиритися із втратою цих траншів;

·        Терміново призначити міжнародний аудит доцільності витрат позичених Україною коштів;

·        Звернутися до провідних психіатрів світу для дистанційного визначення теперішнього стану психічного здоров‘я та ймовірної неадекватності «уряду проффесіоналів», бажано переліком конкретних осіб, які досі обгрунтовують потребу нових запозичень – Януковича В., Азарова М., Тігіпка С., Колєсніка Б., Бойка В. і т.д. (перелік членів Кабінету міністрів України для психіатричної експертизи додається)

Ця держава не є кредитоспроможною, оскільки позичає для того, щоб розраховуватись з попередніми боргами. При небажанні скорочувати витрати на себе «коханих», уряд буде намагатися в 2013 році отримати нові зовнішні борги. Довівши населення країни до зубожіння, вичавлюючи валюту з своїх громадян пресом НБУ, цей уряд планує позичити усередині бідної країни 11,5 млрд. доларів США. Українці не вірять цьому уряду і купляти його боргові розписки не збираються.

Можливо вам (представникам МВФ) не відомо, але бюджет України на 2013 рік виділяє майже 130 млн. доларів США на утримання Агентства з питань Євро-2012, суттєво збільшуються (до 23 млн. доларів США) витрати на візити Президента Україна і це в умовах зростаючої міжнародної ізоляції, лише на утримання президентських резиденцій закладено 5,5 млн. доларів США. Один день утримання президента Януковича обходиться українським платникам податків в чотири мільйони гривень.

Я, Руслан Коцаба, є звичайним журналістом, а не професійним економістом, хоч цікавлюся економікою в міру активної громадянської позиції. Тому твердо переконаний, що ваша ганебна політика, політика Міжнародного валютного фонду, веде не до оздоровлення чи порятунку української господарки, а до краху держави Україна. Бо ніхто жулікам і казнокрадам при здоровому глузді грошей не зичить, тим більше без жодної надії на повернення. Можливо, є якась інша схема, про яку знає обмежене коло світових експертів та політиків, але мені, батькові двох дітей, від цього не легше. Тому залишається тільки написати вам  у МВФ листа із власною економічною викладкою.

 Крім вже відомих «позитивів» бюджету України, які повторюються з року в рік (збільшення обсягів фінансування державного апарату, Верховної Ради України, правоохоронних та фіскальних органів), що безперечно, є ознакою тоталітарного режиму, в «балансі» України на 2013 рік закладено 10 млрд. доларів США на обслуговування наявних боргів.

Благаю вас, не виділяйте кредитів цьому уряду. Якщо ви вірите в можливість якихось позитивних змін в цій державі, профінансуйте інвестиційні проекти реального сектору економіки без різноманітних монопольних посеред­ників. Інвестиційні проекти не можуть реалізовуватись на умовах, створених НБУ Сєрьогі Гарбузова. Боргове навантаження для України зростає щороку в геометричній прогресії, а інвестиційні проекти не отримують підтримки ні в середині держави ні зовні, валовий зовнішній борг України на кінець 2012 року вже складає 135 млрд. доларів США, а це - більше трьох річних бюджетів України. Основне нарощення боргів відбулося в 2012 р., при цьому якість життя і стан економіки країни різко погіршився. 

Якщо керівництво Міжнародного валютного фонду не бачить цього, то мені залишається припустити, що ви, Міжнародний валютний фонд, злочинно роздаючи все нові і нові багатомільярдні транші, бажаєте розвалити мою державу Україну. Тоді я змушений буду воювати із вашою інституцією всіма доступними методами. Предки мої були войовничими опришками, тому я, як Чоловік, Батько і Українець, готовий до будь-яких радикальних дій, щоби залишити своїй дружині Уляні та донечкам Квітці і Зірці нормальну державу бодай із якоюсь перспективою. Поміркуйте про це у новорічну ніч. Закликаю вас написати відповідь рідною мені мовою.  Це також є обов’язковим побажанням.

Руслан Коцаба, економіст-любитель

Леся, 01.01.2013 11:29



Вибір редакції