Ірина Луценко: «Олесь Доній завжди був у тіні Юрія Луценка.»

- Пані Ірино, насамперед дозвольте висловити Вам свою підтримку у час нелегких випробувань, які випали на Вашу долю. Ви – мужня жінка. Ваша підтримка Юрію Луценку сьогодні дуже потрібна.

Дякую за підтримку і відповім словами Луценка: «Ми тримаємося, але й не хитаємося».

- Скажіть, будь-ласка, як часто Вам вдається спілкуватися з Юрієм Віталійовичем Луценком? Який зараз стан його здоров’я?

- Оскільки я знаходжуся у статусі захисника із кола близьких осіб, то маю право зустрічатися із чоловіком щоденно та без обмежень, навіть у суботу та неділю. Але у зв’язку із тим, що відстань до Макошино, де знаходить Менська колонія, складає 250 км в один бік і я задіяна в агітаційних турах по Україні, то можливості щоденно відвідувати Луценка немає, як це було у СІЗО. Але я намагаюся два рази на тиждень обов’язково провідати чоловіка у колонії.

Крім того, ви знаєте, що Юра протягом двох тижнів був позбавлений телефонного права. Але за допомогою нашої потужної публічної кампанії із залученням народних депутатів, омбудсмена та адвокатів зв'язок у колонії був відновлений, а відтак я маю можливість щоденно спілкуватися із чоловіком по телефону. Також Луценко спілкується із синами, моїми батьками, соратниками.

У колонію приїжджають інші адвокати – Олексій Баганець та Ігор Фомін, надаючи юридичну підтримку та готуючи свого підзахисного до апеляції і касації по обох кримінальних справах. Скористалися правом на короткострокове побачення народні депутати Тарас Стецьків, Юрій Гримчак та брат Сергій Луценко. Я ж своїми візитами даю зрозуміти чоловікові, що дома все нормально, спокійно та стабільно. І саме підтримка рідних та друзів дає йому зрозуміти, що нічого не змінилося, він у колі сімейних та політичних подій.

Щодо його самопочуття, то нагадаю, що за час перебування у Лукянівському СІЗО чоловіка не лікували. Пенітенціарна служба вміло робила вигляд турботи за здоров’ям ув’язненого Луценка, не дивлячись на страшні діагнози, поставлені різними медичними комісіями. Але процес обстеження – це не лікування. І саме це призвело до того, що наразі стан його здоров’я стабільно важкий. За місяць перебування вже у колонії загострилися проблеми із підшлунковою, відкрилися чотири виразки шлунку, нагадує постійно про себе і цироз. Постійні болі не дають Луценку себе нормально почувати.

Так, Луценко фізично хворий, але морально здоровий, працює на рівних із іншими в’язнями, не опускає руки, готує статті, пише для блогів на інтернет-сайтах.

- Що тримає Луценка, дозволяє йому залишатися сильним, навіть з-за ґрат протистояти режиму Януковича?

- Чоловіка тримає на плаву віра в єдність українців, віра в їх духовний та моральний потенціал відстояти незалежність держави Україна. Сама ж позиція мого чоловіка дає сигнал українцям не боятися, не коритися, не мовчати, протистояти цьому режиму.

Луценко сьогодні шиє брезентові рукавиці, на яких ми поставили штампом його слова: «Україна в твоїх руках». Сьогодні, напередодні виборів, перед українцями стоїть важливе завдання: побороти власний страх, власну зневіру, власний песимізм, піти на виборчу дільницю і проголосувати, не віддавши жодного голосу Партії регіонів та комуністам.

Кожному українцю сьогодні є що втрачати: середньому класу – бізнес, інтелігенції – переконання, молоді – майбутнє, ветеранам – повагу, пенсіонерам – спокійну старість. Всім нам – вільну і незалежну українську державу! Але у нас немає часу на песимізм та байдужість. Загальнонаціональне завдання українців – єднання проти мафії. Демократію, якою б недосконалою вона не була, можна вибирати, а мафію можна і потрібно тільки перемагати.

Найважча робота завжди робиться в брезентових рукавицях. Тому Луценко каже кожному із нас: «Україна в твоїх руках. Приходь і голосуй за об’єднану опозицію «Батьківщина», голосуй за своє майбутнє».

- Як можемо ми, громадяни України, допомогти Юрію Віталійовичу, Вашій родині? Як домогтися виконання рішення Європейського суду з прав людини?

- Найбільша допомога, про що я казала вище – не бути байдужим. У першу чергу, не бути байдужими до себе, до своїх дітей, до свого майбутнього. Оця небайдужість буде найбільшою допомогою Луценку, який не злякався, не втік з України. Він усвідомлюватиме, що дотримання політичних переконань, 32-денне голодування, дворічне перебування за ґратами не були марними, його політична позиція надихатиме усіх  і кожного і доводитиме, що не все продається, що найстрашніше – не тюрма, а зрада і брехня.

І саме оця небайдужість і єдиний порив людей у боротьбі із мафією будуть найкращою допомогою для Луценка. А боротьба за свободу людей, робота по очищенню міліції, внесок у розбудову держави дозволять увійти Луценку в історію України як державному діячу.

- Як Ви, як кандидат у Народні  Депутати України від Об’єднаної Опозиції «Батьківщина», сприймаєте дії окремих самовисуванців, які бездоказово критикують Об’єднану Опозицію «Батьківщина», ВО «Свобода», фактично агітують проти кандидатів від Об’єднаної Опозиції, діючи на користь ставленикам Януковича? Наприклад, у нас така ситуація є у виборчому окрузі №88, де балотується кандидат від Об’єднаної Опозиції Олександр Левицький?

- Об’єднана опозиція, до складу якої увійшли вісім самостійних партій, дала приклад гуртування навколо ідеї боротьби проти злочинного режиму.

 І ті, хто потрапив до списку, і ті, хто йдуть по мажоритарних округах, довели, що вони не продалися, не скорилися, не спокусилися і підставили плече об’єднаній опозиції.

 Що стосується ситуації на мажоритарному окрузі Івано-Франківщини, скажу наступне. Олесь Доній завжди був у тіні Юрія Луценка. Він був лише одиницею Юриної команди. Нагадаю, що він відмовився від пропозиції Луценка, а потім і об’єднаної опозиції, балотуватися по Києву в одному із мажоритарних округів. Він обрав округ в Коломиї, залишаючись у тіні та прикриваючись ім’ям Луценка.

Тож тепер Олесь має можливість у Коломиї показати виборцям, чого він вартий як самостійна одиниця без Луценка, без «Самооборони». Думаю, що у Коломиї розберуться, кого обирати і за кого віддавати свої голоси.

-  Що б Ви побажали читачам газети, усім прикарпатцям?

- Не втрачати віру, пам’ятати, що ми є громадянами своєї держави, жодним чином не коритися сьогоднішній ситуації і боротися за майбутнє своє і своїх дітей.

І нехай нам помагає Бог.

 

Ірина Луценко, "Рідна Земля" від 12 жовтня 2012р. (м. Івано-Франківськ).

Леся, 12.10.2012 14:37



Вибір редакції

Найпопулярніші новини