Журналіст Михайло
Андрійович для «Малакави»:
«Українська
Революція Гідності 2013-2014 р. втрачає не тільки власні здобутки, але й
політичні орієнтири. Правляча верхівка, яка завдяки цій революції відбулася
«правлячою», нині всіляко намагається занизити здобутки народних мас, котрі в
пориві гніву змели попередню владу. Доходить до того, що один з генераторів
революції Юрій Луценко називає її поді «державним переворотом».
Революція
Гідності відрізняється від всіх попередніх українських революцій (які мали
місце з кінця 80-х років) тим, що мало місце пролиття крові та загибель великої
кількості учасників. Психологічний стан людини, на очах котрої гинуть люди
(близькі чи незнайомі) прогнозувати важко. Інстинкт самозбереження перестає
домінувати – його починає заміщувати лють, яка в свою чергу, породжує потяг до
помсти. Тому, засуджувати вчинки активіста Івана Бубенчика, навіть якщо він й
стріляв по «беркутівцях», нині буде упередженим ставленням. Це більше нагадує
намір влади щодо «виправдання» дій правоохоронців в січні-лютому 2014 році. В
той же час, не слід забувати, що перші жертви на Майдані загинули від куль саме
спец призначенців. Смерть Нагояна та Жизнєвського саме й відкрила той «ящик
Пандори»…
