Громадський
активіст Михайло Андрійович для «Малакави»:
«Більшості країн,
які утворилися на пострадянському просторі нині притаманна тоталітарна система
правління, в першу чергу це Росія та Білорусь. В мусульманських Туркменії,
Узбекистані та Казахстані теж діє правлінська модель преклоніння перед лідером,
вона проявляється в Азербайджані та Вірменії. Щодо Грузії та України, то
президенти цих країн теж бачать себе «батьками нації».
Зрозуміло, що
кожен «багаторазовий президент» намагається забезпечити собі власне майбутнє.
Бо усвідомлює – скинутий з престолу, він враз буде затоптаний своїми
теперішніми обожнювачами, котрі радо вчинять так з ним заради вислуги перед
правонаступником.
Саакашвілі, як
політику, важко шукати рівноцінну заміну - можна, до певної міри, порівняти, з
Нємцовим. Нині Міхо становить загрозу не тільки для Петра Порошенка – чи не в
більшій мірі він може слугувати прикладом для, як для російської опозиції так і
білоруської. Як і для всіх інших суверенних країн на пострадянському просторі.
Не виключно, що
«клуб президентів країн СНГ» вирішив вгамувати Саакашвілі. Зробити це в спосіб,
в який було усунено Нємцова не видається розумно – надто вже непередбачувані
наслідки його фізичної ліквідації. Тому й задіяні важелі його нейтралізації
шляхом судової тяганини та, не виключається, наступного ув’язнення.
Виконавцями
визначено президентів Грузії Г. Маргвелашвілі та України П. Порошенка. На
кшталт – «ви породили феномен Саакашвілі – тому вирішувати проблему саме вам».
