На думку Олександра Сича, Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові мав надзвичайно важливе значення в національній історії. Він став ще одним кроком у державницькій традиції, у віковічному прагненні українців до відновлення державної самостійності.
Про це народний депутат України від ВО «Свобода» заявив 30 червня на віче в Івано-Франківську під час урочистого вшанування 72-ї річниці відновлення Української Держави 30 червня 1941 року та прийняття Конституції України національним парламентом 1996 року.
«УНР, ЗУНР, Карпатська Україна, Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 року у Львові – все це відклалося в національній самосвідомості. Все це спало до того часу, допоки не настав по-справжньому зручний момент для відновлення державної незалежності України. Якби цих кроків не було, то, можливо, не було б і 24 серпня 1991 року. І не було б сьогодні українського гербу, українського славня!», – наголосив Олександр Сич.
За словами Олександра Сича, сучасна Українська держава значною мірою є черговою заключною ланкою тривалого ланцюжку національного державотворення, який веде свій початок ще з часів Київської Русі.
Не менш значимим в контексті цього стало й прийняття Конституції України. Адже, проголосивши у 1991 році державну незалежність, українці близько п’яти років жили без власної національної Конституції.
«Конституція – одна з головних ознак самостійної держави. Формально, за зовнішніми ознаками Конституція України є однією з найкращих у Європі. Втім, питання в іншому. Проблема в тому, наскільки сьогодні Конституції дотримуються, наскільки вона відображає саме українські реалії?! У цьому аспекті є достатньо суперечностей», – відзначив свободівець.
Разом з тим, незважаючи на існуючу потребу удосконалення, зміни її окремих норм, в чинних суспільно-політичних реаліях робити це надзвичайно небезпечно.
«Конституція є і її необхідно шанувати! Її, перш за все, необхідно дотримуватися. Коли ж ми доб’ємося, що в Україні всі дотримуватимуться Конституції – від Президента, Кабінету міністрів, членів парламенту і до рядового українця – коли вона стане засадничою цінністю, лише тоді можна буде вести мову про її сутнісне удосконалення», – резюмував Олександр Сич.
