Недотримання визначених чинним законодавством України соціальних стандартів та встановлення заробітної плати нижчої за мінімальний прожитковий мінімум є фактичною дискримінацією працівників освітньої галузі зі сторони Уряду.
Про це заявив народний депутат України від ВО «Свобода», перший заступник Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Олександр Сич під час семінару-наради про стан нормативно-правового регулювання оплати праці й дотримання законодавчо визначених соціальних гарантій для педагогів. Захід відбувся 20 березня в рамках роботи Комітету за участю голів постійних комісій з питань освіти обласних рад і начальників управлінь освіти обласних державних адміністрацій, голів обласних організацій профспілок працівників освіти.
За словами Олександра Сича, чинний Уряд своїми діями нівелює вимоги Конституції України в частині оплати праці працівників бюджетної сфери.
«Наразі оплата праці освітян, як і інших працівників бюджетної сфери, здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки без урахування норм чинного законодавства, оскільки станом на 01 березня 2013 року мінімальна заробітна плата в Україні становить 1147 грн., а розмір посадового окладу працівника І-го тарифного розряду – 839 грн. Такий дисбаланс призводить до порушення права рівності всіх громадян перед законом, встановленого Конституцією України», – зауважив свободівець.
Як він відзначив, мінімальний посадовий оклад апріорі не може бути меншим за мінімальну заробітну плату. Відмовки, які лунають з уст представників державних органів, мовляв, це робиться з огляду на існуючу економічну ситуацію, є недоречними.
«У всіх цивілізованих країнах, якщо економіка не забезпечує визначені законодавством соціальні стандарти, уряд не шукає пояснень і не знижує існуючі такі соціальні стандарти, а просто йде у відставку. Адже якщо в законі чітко вказані відповідні соціальні стандарти, їх необхідно належним чином забезпечити, а не шукати сумнівних пояснень. Втім, це лише чергове свідчення правової вакханалії, яка існує в нашій державі з боку чинної влади», – наголосив Олександр Сич.
На думку народного депутата України, якщо заробітна плата є нижчою за мінімальний прожитковий мінімум, то це фактично є дискримінація. У даній конкретній ситуації – за ознакою освітнього цензу.
«Популістичні ярлики на кшталт «неофашистів», а чи «неонацистів», які лунають по відношенню до захисників національних цінностей, зокрема щодо ВО «Свобода», з боку представників чинного режиму є звичайнісінькою пропагандивною маніпуляцією. А от зниження соціальних стандартів в освітній галузі та фактична дискримінація працівників освіти, що здійснюється владою, є вже не популістичним, а реальним проявом нацизму чинного режиму», – резюмував Олександр Сич.
Зауважимо, що згідно з положеннями частини першої та другої статті 57 Закону України «Про освіту», в редакції, що діяла до 01.01.2008 року, розмір середніх посадових окладів педагогічних працівників повинен був відповідати рівню, не нижчому заробітної плати працівників промисловості, а також було встановлено доплату спеціалістам закладів освіти до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству.
Втім, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (частина перша ст. 66) ціла низка положень відповідних статтей була нівельована шляхом встановлення порядку здійснення оплати праці зазначених працівників в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення частини першої статті 66 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним.
Разом з тим, вже у 2008 році пунктом 49 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» окремі положення статті 57 Закону України «Про освіту» взагалі було виключено.
Згодом Конституційний Суд України рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнає неконституційними і їх, дійшовши висновку, що Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування, звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина
