Вони дуже різні, часом несподівані - росіяни, білоруси, грузини, поляки, шведи та ізраїльтяни. Всі
вони воюють за Україну на сході країни. Добровільно. Чому добровольці залишили
батьківщину, ризикують життям за свободу іншої країни і що отримують від неї?
Біографія
Олега Бутусіна ідеально підійшла б якому-небудь прихильникові "русского
мира": морський офіцер запасу з Владивостока, православний традиціоналіст,
хлібороб, батько десяти дітей, а в минулому - член російського козацтва.
Перебуваючи
на Кубані, він сам побачив, як РФ повітрям і залізницею поставляла на Донбас
особовий склад, озброєння і боєприпаси для "ДНР- ЛНР". "У цей
момент я зрозумів, що не можу не поїхати в Україну, - зізнається доброволец.-
Потім дітям було б соромно дивитися в очі".
"Коли я перетнув кордон (український),
було таке враження, що потрапив додому: тут я зустрів стільки прекрасних людей.
Друзі, нажиті в Росії за 40 з гаком років, виявилися дешевими", - говорить
Бутусін.
І, по-змовницьки посміхаючись, додає:
"Повернутися назад я зможу тільки на танках з каральною експедицією. Можу
допомогти вішати Путіна".
Підприємець з Великобританії Конрад Камінський
кинув налагоджений побут і відправився в Україну воювати проти російського
агресора. "У мене були особисті причини, - пояснює він.- Я поляк,
народився в Польщі, але мої предки були дуже свідомими українцями: дід і прадід
- члени ОУН. Я знав Україну, бував тут".
У Києві
Камінський вийшов на добровольчий батальйон Донбас. "Ми, як циганський
табір, - воювали всюди, де були найстрашніші події. Всі в різній формі, на
легкових машинах, але воювали ми відмінно", - розповів Камінський.
"Коли
почався Майдан, всі кричали, що ми з українцями брати по крові, всі
підтримували Майдан. А потім їм (членам патріотичного клубу) заплатили, і вони
пішли воювати за "ДНР / ЛНР", - згадує росіянка Юлія Толопа.
Росіянка
з Кисловодська брала участь в протестах на Майдані, потім майже рік провела на
передовій в складі добровольчого батальйону "Айдар".
Доброволець
з Білорусі з позивним "Кедр" воювати в Україну приїхав влітку 2014
року з кількома співвітчизниками: примкнули до "Правого сектора" в
якості окремої тактичної групи "Білорусь". Наступні два роки Кедр
провів в боях, пройшовши Піски, Дебальцеве, зону біля Донецького аеропорту.
Останні
кілька місяців лікував в тилу наслідки контузії, але у вересні знову
відправиться на передову. У тому, що війна буде, Кедр майже не сумнівається.
Вважає, що, незважаючи на всі недоліки, влада в Мінську все ж недостатньо
проросійська. Тому, мовляв, російські танки цілком можуть понести "русский
мир" в міста на кшталт білоруського Могилева.
Новини
про протести на Майдані застали Микиту Макєєва під час відпустки в Таїланді.
Рішення поїхати в Україну з'явилося пізніше - коли друзі Макєєва по
військово-патріотичному клубу, в тому числі діючі контрактники російських збройних
сил, вирушили воювати на Донбас на боці бойовиків.
"Я
зрозумів: це вже пряма інтервенція, неоголошена війна, - каже пітерець. - Ми не
могли боротися з режимом в самій Росії, тому потрібно було допомогти Україні. І
через місяць я вже був тут".
