Калуш виявися чи не єдиним містом, принаймні на Івано-Франківщині, де за крісло мера змагаються лише два кандидати: чинний міський голова Ігор Насалик та голова Калуської районної організації ВО «Батьківщина», депутат районної ради, а у минулому депутат Калуської міської ради, відома у Калуші підприємець та меценат Ольга Сікора. Власне, новина про те, що ця жінка виявилася єдиною, хто наважився опонувати діючому міському голові, багатьох навіть шокувала.
Пропонуємо Вашій увазі розмову з Ольгою Скорою про її участь у виборчому процесі, бачення шляхів розвитку міста та післявиборчі плани.
– Ольго Мирославівно, насамперед, чому Ви пішли на вибори міського голови? Адже останні чотири роки фактично займаєтеся справами району.
– Я – калушанка. Калуш моє рідне місто. Тут я народилася, ходила до школи, виростила своїх дітей. Тут відбулося моє становлення і тут я знайшла своє призначення у житті. Врешті-решт тут похований мій батько. Ніколи не планувала і не збираюся нікуди виїжджати з Калуша. Тому я бачу, де треба прибрати, де трохи поправити, щось додати або навпаки забрати. Кожен негативний процес, який відбувається у місті, непокоїть мене. Життя і болі міста для мене, немов особисті негаразди. Будь-який суспільний негатив мене болить і природно, що є бажання зробити так, щоб цього негативу було якомога менше.
Крім того, у свій час, будучи депутатом міської ради, я намагалася зробити все, щоб негативу у місті було якнайменше. Я входила у францію «Наше місто». Це була неполітична фракція. Разом зі своїми однодумцями я порушувала болючі для міста питання, які стосувалися комунальної сфери, автотранспортних підприємств. Ми воювали проти зрізування ялинок і забудови центру міста, проти продажу дитячих садочків, блокували рішення щодо будівництва на прибудинкових територіях, виступали проти забудови скверів. Не дозволили продати міську поліклініку, збудувати свинокомплекс у Підгірках, ми обстоювали раціональне використання бюджетних коштів. Якщо бачили, що рішення сесії десь захищають інтереси не пересічного калушанина, а депутатів чи бізнесменів, то всіма силами намагалися цьому перешкодити. Сьогодні я бачу, що в місті не все гаразд, пасивно споглядати за тим, що відбувається і обмежуватися критичними зауваженнями не збираюся.
– Що найбільше непокоїть Вас сьогодні?
– По-перше, мені, м’яко кажучи, не дуже подобається політична ситуація, яка на сьогодні склалася у Калуші. Очевидно, що існує певне ядро – чинний міський голова і його команда, яка допомагає йому реалізовувати своє бачення розвитку міста. Я не бачу у Калуші навіть слабенької опозиції, опонентів міському голові. І у такому форматі ми рухаємося до виборів! За відсутності альтернативи це призведе до одного – пролонгації всезагального «одобрямсу». Як на мене, за такого стану справ Калуш ризикує стати містом, яким керуватимуть у авторитарному стилі. Як людина з демократичним способом мислення, я вважаю, що така модель управління містом, особливо європейським, є неприпустимою.
По-друге, хотілося б, щоб у нашому місті були вибори, а не призначення. Я переконана, що калушани, громада міста гідна того, щоб мати право вибору. Адже чим більше кандидатів висувається на найвищу у місті виборчу посаду, тим більше точок зору, підходів до вирішення тих чи інших проблем матиме громада. І як свідчить практика, як показують вибори у тих же європейських демократичних суспільствах, сума варіантів, які пропонують як влада і її союзники, так і опозиція, завжди дає кращий кінцевий результат, ніж навіть на перший погляд бездоганна думка, вироблена однією політичною силою і реалізована нею ж. Тим більше, що кожному властиво помилятися, у тому числі і владі. Для суспільства присутність кількох кандидатів не просто корисна, але й необхідна.
– Але сьогодні, судячи з відгуків багатьох калушан, ситуація у місті за останні роки змінилася на краще. Відремонтовані дороги, відновлено освітлення, навчальні заклади, і покрівлі тощо.
— Суть європейського будинку не у фасаді, а в надійності фундаменту, інженерних конструкцій і якості мереж. Не можна взяти звідкілясь гроші, щось зробити і на тому заспокоїтися. У цьому немає жодної європейськості. Місто повинно прагнути стати самодостатнім. У Калуші, на мою думку, такі підходи не практикуються. І хтось повинен буде поставити усе на правильні рейки.
Що я маю на увазі? Сьогодні дали з Києва гроші – дороги зробили. А завтра не дадуть. І що тоді? Основне завдання місцевої влади, на моє переконання, полягає у тому, щоб шукати свої власні ресурси, джерела розвитку, а не у тому, щоб розраховувати на подачки збоку. На жаль, не можу сказати, що у цьому плані в останні чотири роки відбувся прорив. Прорив стосувався лише витрачання коштів. Якщо у попередні роки у Калуші постійно відкривалися нові виробництва, зокрема «3 Бетони», «Синтра», «Вінісін», які давали роботу і зарплату людям, наповнювали міський бюджет, то в останні роки жодний серйозний інвестор у Калуші не з’явився. Так, була криза. Але вона розпочалася фактично на початку 2009 року. Переконана треба шукати не гроші, а надійних інвесторів, боротися за робочі місця, стабільні і надійні доходи до міського бюджету, формувати середній клас. Тоді це буде стратегія розвитку міста на перспективу.
І вже зовсім неприпустимо, на мою думку, брати в борг. Кожен добрий господар намагається боргувати якомога менше, бо борги рано чи пізно треба буде повертати. Я не прихильник того, щоб у Калуші закуповувалося обладнання, велися роботи в борг. Захоплення такими речами може у підсумку привести до того, що місто опиниться у борговій прірві, з якої вибиратися буде дуже непросто і не виключено, що працювати на повернення боргів доведеться не один рік і не одному меру. Не хочу бути голослівною. Реалії, підкріплені цифрами і конкретним аналізом, є такими: Калуш за підсумками соціально-економічного розвитку за перше півріччя 2010 року знаходиться на 17 місці в області з 19 адміністративних одиниць. Ця оцінка проводиться за європейськими стандартами і враховує 48 різнопланових показників. Наприклад, за інвестиційною діяльністю ми знаходимося на 17 місці, за обсягами введення в експлуатацію житла — на передостанньому, 18 місці, у соціальному секторі — 16, а за рівнем виконання доходів місцевого бюджету до запланованих показників — останні в області. І це об’єктивні, офіційні дані, які міська влада, чомусь, не оприлюднює.
– Що конкретно Ви плануєте зробити для того, щоб Калуш розвивався, а не чекав на гроші зі столиці?
– Щоб накреслити певний план дій, потрібно вивчити ситуацію, провести грунтовний аналіз стану справ у місті. На жаль, сьогодні у плані публічності і відкритості бачу певні недоліки. Так, за попередників Насалика з комунальної газети щотижня можна було дізнатися, скільки і звідки коштів поступило до міського бюджету і як вони були розподілені. Тепер цього, чомусь, немає. Я не хочу аналізувати причини, але вважаю, що відсутність поінформованості жителів міста у таких важливих питаннях, як витрачання коштів, які фактично належать усій громаді, є неприпустимою. Якщо у місті зробили дахи, поміняли вікна у під’їздах чи роблять дороги, то це робиться за кошти громади. І це повинен усвідомити кожен громадянин міста.
При формуванні пріоритетних напрямків, обов’язково повинна враховуватися думка кожного жителя міста. Калушани мають отримати можливість впливати на визначення шляху розвитку нашого міста.
Звичайно, потрібно сформувати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку. Причому не у формі паперових забюрократизованих довідок, а реальний план, який буде поетапно виконуватися і за результат якого владна команда нестиме персональну відповідальність.
Залучати інвесторів до Калуша тепер буде досить важко у зв’язку з екологічними проблемами. Але все таки над цим треба працювати. Зокрема, створюючи сприятливі умови як для залучення інвестицій, так і для розвитку малого і середнього бізнесу. Треба налагоджувати нормальні партнерські стосунки з «Лукором» і «Карпатнафтохімом». Це великі бюджетоформуючі підприємства, які можуть і повинні внести свою лепту в розвиток міста. Нам дуже потрібні і робочі місця, особливо для молоді, потрібні податки до бюджету.
Окремо хочу сказати про комунальну сферу. У разі мого обрання на посаду міського голови міська влада у першу чергу буде працювати над зміцненням матеріальної бази комунальних підприємств. Зокрема, «Калушавтодору» варто закупити техніку з тим, щоб не запрошувати до Калуша київські, стрийські фірми. Робота для такого підприємства буде не лише у Калуші, але й у районі, області. Також у комунальній сфері особливу увагу треба звернути на тарифи на послуги комунальних підприємств. Зокрема, на принципи їхнього формування. Розуміючи, що енергоносії дорожчають, а реальні доходи людей зменшуються, тарифи потрібно детально проаналізувати. Потрібно встановити такі тарифи, щоб населення міста платило лише за ті послуги, які отримує.
У чинної влади є добрі ідеї, але до логічного завершення їх не доводять. У місті встановлено контейнери для роздільного сортування відходів, але кінцевого пункту, де б переробляли це сміття – сміттєпереробного заводу чи принаймні облаштованого полігону для захоронення відходів, немає.
Особлива увага міської влади має бути прикута до людей бідних, незабезпечених, одиноких пенсіонерів. Їм зараз надзвичайно важко. Вважаю, що Калуш може собі дозволити створити спеціальний заклад, де кожен голодний, обездолений, без засобів для існування знайде допомогу, де його нагодують, нададуть медичну допомогу тощо. Повірте, я практично щодня стикаюся з людською бідою, безпомічністю, до мене звертаються люди за допомогою, отримують її. Але допомогти усім і суттєво — нереально. За цю справу мусить взятися місто і створити умови захищеності тим, хто цього найбільше потребує.
Ідей є багато. Безперечно, щоб їх реалізовувати, потрібна команда. Підібрана не за партійним принципом, чи принципом наближеності до міського голови, а професійності, фаховості і порядності. Основна вимога до команди — повна відсутність, неприпустимість будь-яких корупційних проявів.
— Які з започаткованих діючою міською владою проектів Ви б продовжували?
— Обов’язково потрібно надалі підтримувати такі галузі, як освіта і медицина. Їхнє матеріальне і фінансове забезпечення є дуже важливим питанням для мене. Треба визнати, що сьогодні рівень утримання, умови перебування, харчування у медичних закладах, школах і дошкільних закладах знаходяться на високому рівні.
Потрібно довести до логічного завершення роботи, пов’язані з ліквідацією екологічних проблем. Також, на мою думку, варто більше уваги приділяти екологічній ситуації у житловому масиві Хотінь. Цей масив є потенційно «гарячою точкою» на території Калуша, тут під будинками є шахти і існує ризик прориву вод річки в них. Велику увагу треба приділити і Підгіркам, зокрема мережі дренажних і відвідних каналів, які дозволять уникнути паводків і підтоплень у майбутньому. Адже здоров’я калушан – це не лише медичні заклади, апаратура і діагностика. Це, насамперед, чиста вода, повітря і якісні продукти харчування.
— Ольго Мирославівно, які політичні процеси, що відбуваються у країні, не залишають Вас байдужою?
— Більше всього боюся, щоб Україна не перетворилася у поліцейську державу. Ми повернулися до старої Конституції, все більше повідомлень про утиски свободи слова, намагання переглянути нашу історію, про поступове знищення опозиції. І для мене, людини, яка походить із родини з міцним національно-патріотичним корінням, члени якої боролися за Україну, терпіли репресії, утиски української мови, культури, історії, такі процеси є неприпустимими.
І якщо Ігор Насалик, мій опонент на виборах міського голови, особистість, яку я глибоко поважаю, має офіційну підтримку з боку Партії регіонів, то я цього не розумію. Я б ніколи і за жодних обставин не хотіла такої підтримки. Покладаюся і буду покладатися на співпрацю з демократичними політичними силами. Сьогодні вже можу сказати про підтримку моєї кандидатури на виборах з боку таких авторитетних громадських організацій як «Голос нації», Комітет національного порятунку, Фундація дітей війни та інших.
— Ви належите до партії «Батьківщина» вже багато років, причому активно працюєте у районній організації. Невже за цей час не було приводів розчаруватися, змінити партквиток, пристати до якоїсь з нових партій, або просто відійти від політичних справ?
— У нас модно міняти партії. Але у підсумку люди завжди зможуть дати гідну оцінку усім тим, хто в гонитві за особистими пріоритетами «скаче» з партії у партію, з фракції у фракцію. Моя позиція завжди була стабільною. Чому «Батьківщина»? Тому що ідеологічна складова цієї політичної сили — це любов до України, її народу, віра в її утвердження як демократичної країни та щоденна робота заради досягнення цієї мети. За час мого перебування у партії було багато непорозумінь. На лідера партії Юлію Тимошенко виливали багато бруду. Однак час все розставив на свої місця і довів нашу правоту.
Важливою складовою у діяльності партії «Батьківщина» є її послідовність. На жаль, сьогодні ця чеснота у більшості політиків не в пошані. Не розумію чому, але багато з тих, хто приходить до влади, починає буквально «затягувати» у свою політичну силу підлеглих, управлінський прошарок. І причім це завжди відбувається однаково і шаблонно.
Хочу запевнити усіх калушан: за вісім років з представницьким мандатом я нічого не взяла особисто для себе «за заслуги», ніколи не просила і не брала жодного шматка землі, жодного разу не скористалася статусом для себе особисто. Вперше стала депутатом, уже коли відбулася як керівник і господарник.
Сподіваюся на мудрість і виваженість калушан, вірю, що люди розберуться, що виборці підтримають мене і політичну силу, яку я маю за честь представляти. Бо ці вибори є визначальними. І лише «Батьківщина», яка сьогодні єдина заявила про свою опозиційність, про свої тверді наміри не дозволити Партії регіонів отримати усю повноту влади в Україні, здатна зберегти майбутнє країни.
– Дякую за розмову.
Підготувала Віра Любинець