Дитину найкраще давати до дитсадка у 2,5 - 3 роки — поради психолога

Підтримуючи тему дитячих садків, «Малакава» вирішила частково розкрити одну з найболючіших тем кожної мами: коли дитину віддати в дитячий садок.

Традиційно, дитина починає відвідувати дитячий садок тоді, коли у мами закінчується декрет, тобто, в три роки. Щоправда, останні роки стало модним виходити на роботу тоді, коли дитині ще немає двох, або вона ледь переходить цю межу. Психологи говорять, що дитина в такому віці не може бути готова до відвідування дитячого колективу, оскільки у неї ще дуже тісний зв`язок з мамою.



«2,5 - 3 роки — це оптимальний період для того, щоб дитина почала відвідувати дитячий садок. У цей період у дитини вже є мова, вона здатна защепити штанці чи попроситися на горщик. Дитині в такому віці легше зрозуміти, чому мама залишає її з іншими дітьми», — пояснює психолог Наталя Мухітдінова.

За її твердженням, категорично не допускається практика, яка була в радянські часи, коли дитину давали в дитсадок ще до року. Це може дуже травмувати дитину й частково розірвати зв`язок з матір`ю. Що в свою чергу може дуже важко відобразитися на психічному сприйнятті світу майбутнього підлітка.

«Якщо мамі потрібно швидше виходити на роботу, то є альтернатива - няня, або дитсадок сімейного типу, де дітей у групі значно менше, відповідно й кращий догляд», — каже психолог.

Щодо важкості та особливостей адаптації дитини у дитсадку, слід виділити, як це робить психолог, кілька критеріїв. На першому місці - вихователь. Наталя Мухітдінова пояснює, що вихователь є основним каталізатором періоду адаптації для дитини.

«Більшості дітей дуже важко залишитися без мами. Цілком логічно, що свою маму дитина шукатиме в людині, котра доглядатиме за нею - у вихователі. Тому, якщо вихователь буде суворіший як мама, то це може викликати додаткові труднощі. Крім того, дитина дуже тонко відчуватиме й неприязнь вихователя до себе», — каже Наталя Мухітдінова.

Не менш важливими чинниками у складності адаптації, за твердженням психолога, будуть також виховання дитини, її хворобливість, досвід спілкування з дітьми та потреба цього спілкування.