В Києві презентували чотиритомне видання матеріалів конгресово-президентської комісії США “Великий голод в Україні 1932-33 років”.
Упорядником цієї збірки наприкінці вісімдесятих років минулого століття був знаний нині в Україні дослідник Джеймс Мейс. Перекласти на українську та видати матеріали взялася Києво-Могилянська академія.
Чотири товстенних томи гіркої правди українського народу скоро знайдуть своє місце у бібліотеках всіх регіонів країни. Окрему партію планують надіслати до книгозбірень Криму.
Друзі Джеймса Мейса розповідають, що він мав мрію – побачити свою працю в українському перекладі. При житті їй не судилося збутися, адже пан Мейс, який останні 10 років жив в Україні, помер у 2004. Однак, дисидент Євген Сверстюк на презентації повторив все ту ж фразу – краще пізно, ніж ніколи.
Нинішнє видання включає три томи свідчень очевидців голоду – людей, що емігрували в США, ще один том звіту комісії, а також передмову Віктора Ющенка та істориків, які змалювали загальне тло подій в Україні часів колективізації та Голодомору. На його важливості наголосив і директор відділу преси освіти і культури посольства США в Україні Крістофер Фіцджеральд:
“Це не просто книги, це величезний збірник трагічних свідчень. Спеціальна комісія конгресу США зібрала їх, аби розкрити невимовну трагедію штучного голоду в Україні. Ці томи читати боляче, але треба.”
Хоча збірка знана світові вже майже два десятки років, почесний президент Києво-могилянської академії В’ячеслав Брюховецький вважає, що вона не втратила свою цінність, адже ті матеріали є доказом злочину:
“Вони можуть бути доказом, безперечно вони є доказом, хоча вони відомі значно раніше. Слово “Геноцид”, я думаю, в самому тексті не згадується, оскільки це збірник документів. Але воно згадується в передмовах. І я думаю, це є одним із доказів того, що голод 32-33 років був Геноцидом. Він може використовуватися на суді, якщо такий колись відбудеться. А я думаю, що відбудеться.”
Фактично, Джеймс Мейс разом із іншим дослідником Робертом Конквестом, який написав книгу “Жнива скорботи”, першими в світі заявили про масштаби голоду в Україні. Чому чотиритомну працю, яку зараз називають фундаментальною, досі не переклали й не видали тут? Дисидент Левко Лук’яненко каже, що спроби були, але в післярадянській Україні вони не мали належної підтримки.
По смерті Джеймса Мейса президент Віктор Ющенко нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня і підписав розпорядження про вшанування пам’яті дослідника, яке передбачало публікацію в Україні його творів.
Збірка вийшла п’ятитисячним тиражем, однак з правом на додатковий наклад. До цього в Україні вже видавали збірки документів різних архівних установ, включно з архівом СБУ. Також Києво-Могилянська академія видала шість томів спогадів очевидців, які зібрали студенти.
Міністр культури Василь Вовкун каже, що до 75 роковин трагедії, які невдовзі відзначатимуть, провели багато заходів. Серед іншого, в українських містах відкрили регіональні музеї Голодомору, а за кордоном провели акції “Україна пам’ятає – світ визнає” і “Незгасима свічка”. Євген Станкович та інші видатні українські композитори підготували музичні твори на цю тематику, які включили в репертуари усіх оперних театрів України, а Андрій Жолдак наразі працює над екранізацією роману Василя Барки “Жовтий князь”.
За матеріалами:
"Бі-Бі-Сі"