Цікаво ми ставимося до вшанування своєї історії. Якщо проводити мітинги — все прибирається, прикрашається, проте коли наступають будні, чомусь про повагу до минулого забувається. Принаймні так треба розуміти те, чим оточений один з пам’ятників у центрі Франківська.
У жовтні 1943 року, коли Станіслав був окупований німцями, у міській філармонії, під час однієї з вистав, було вчинено облаву. Окупанти мали дані, що у залі знаходяться активісти ОУН. Їх схопили і розстріляли прямо навпроти філармонії — перед стіною синагоги…
Пройшли десятиліття і зараз на тому місці стоїть пам’ятник загиблим. Не будемо приєднуватися до дискусії про його скульптурне оформлення. Ця стаття присвячена іншому.
Монумент загиблим активістам ОУН по вулиці Страчених є, безумовно, одним з пам’ятних місць обласного центру. Воно вимагає шанобливого ставлення. Та видається, що у Франківську не шанують цю пам’ять.
В декількох метрах від монумента, якщо йти в напрямку до Ратуші, рівною шеренгою простяглися баки для сміття! Їх тут не два-три, а з десяток. Майже на кожному гордо красується чорний напис «ЖЕО-9».
Ці смітники ніяк не оминути, якщо рухатись від Ратуші до пам’ятника розстріляним або назад. Вони стоять буквально стіною, яку треба обходити. Інший вихід — пробиратися між ними.
Найдивніше те, що так ставляться до пам’ятників активістам ОУН в Івано-Франківську.
Тож яке майбутнє матимемо, якщо пам’ятки минулих днів оточуємо смітниками?.. Видно, не вистачає поваги до себе та до свого минулого, якщо допускаємо таке.
На фото: Пам'ятник загиблим у 1943 році активістам ОУН (на задньому плані - смітник).«Репортер», №30, 24.07.2008
