Нова поява
Віктора Медведчука викликала у багатьох українців не лише негативні емоції, а й
подив. Навіщо він сам виходить або його виходять у публічну сферу?!
Безперспективний, здавалося б, варіант у новій Україні, пише у Фейсбуці
політолог Михайло Басараб.
«Сьогоднішня
відповідь прес-служби Медведчука на антимедведчуківські заяви та акції
активістів наштовхнула на певні міркування. Кум Путіна заявив: «Да, я являюсь
для них олицетворением реванша. Но реванша не пророссийского, как пытаются
они это преподнести, а антиамериканского». Медведчук, до речі, часто виступає з
критикою США. Про що це може свідчити?
Цілком ймовірно,
що яскрава персона Медведчука потрібна Кремлю у виборчих кампаніях-2019, щоб
розділити і зіштовхнути в Україні дві суспільні групи: умовно проамериканську і
антиамериканську. Медведчук повинен об‘єднати довкола себе антиамериканську
групу і постійно генерувати конфронтацію по цій лінії. Те, що він дратує
більшість українців, у цій ситуації навіть дуже добре. Кремль не цікавить
перемога Медведчука. Москві потрібне зіткнення, конфлікт і хаос в Україні. Чим
більше, тим краще. Так вони працюють всюди. Пригадуєте кілька сортів України ще
у 2004 році?! Це звідси ж. Що це дає Кремлю, окрім конфронтації? Адже у
багатьох українців, народжених ще в Союзі, залишилася периферійна залишкова
нелюбов до Дядька Сема», - пише політолог.
За його словами,
такі дії підігрівають маніпулятивну дискусію про те, що Україна керована зовні,
а значить слабка і несамостійна держава. Окрім того, начебто мають слугувати «доказом»
того, що буцімто Революцію гідності і «війну в Україні» придумали у Вашингтоні.
«Тут є чіткий
розрахунок на те, що певна частина європейських еліт та спільнот традиційно
відчувають до США антипатію. Ці настрої дещо посилилися і отримали додаткове
обгрунтування внаслідок дій Трампа. Така реакція часом виглядає занадто
неадекватною і авантюрною. Та все ж. Ймовірно розрахунок на те, що
антиамериканська прошивка проросійських політиків в Україні цілком можливо мала
б зробити їх не такими вже й токсичними для значної частини європейських
політиків, які «не люблять Вашингтон». Тож Європа не мала б так сильно опиратися
прокремлівському реваншу в Україні. Якщо ці реваншисти так само не люблять
Америку.
Це омріяне
зіткнення проамериканських і антиамериканських (вважай, проросійських)
суспільних «армій» на українському майданчику додатково може підкріплювати публічні
марення Путіна про глобальний двобій двох наддержав - США і Московії. Інші є
маріонетками або приреченими свідками. Україна в цій конструкції - лише один з
театрів цього протистояння», - вважає Басараб.
