95 років тому кілька сотень юних захисників Української Народної Республіки зробили самовіддану спробу зупинити армію більшовицьких загарбників, що йшла на Київ. Більшість із них героїчно загинули заради того, щоби через десятиліття потому постала Українська незалежна держава.
Сьогодні, уже в XXI столітті, нащадки цих же більшовиків дещо модернізовані і перефарбовані – знову наступають на столицю і всю нашу державу. Наче внутрішні окупанти знищують політичних опонентів, громадських активістів, звужують простір свободи, зупиняють європейський курс України. Державна машина працює для однієї мети – забезпечити своє довічне правління.
Ми є свідками того, як сліпе бажання одного диктатора руйнує мрію і справу багатьох поколінь, вбиває надію мільйонів жити в нормальній європейській Україні, перетворює Україну із недостатньо розвиненої у достатньо відсталу феодальну державу.
Події 1918 і 2013 років схожі між собою тим, що перед нами знову лежить питання збереження української незалежності, майбутнього наших дітей і внуків і нашого місця серед цивілізованих держав. Але я знаю, що все не безнадійно, як їм хотілося б. Оскільки вас неможливо приручити і переконати в тому, що чорне – це біле, неправда – це «істина», корупція у органах влади – це «економічна стабільність», а відсутність елементарних свобод і прав – це «збереження правопорядку».
Я знаю, що щирі, патріотично налаштовані українці з європейськими переконаннями – найбільший страх для режиму, інакше президент не ходив би святити воду на річку з армією охоронців.
Але давайте скажемо відверто: щоб докорінно змінити ситуацію в країні цього замало. Так, сьогодні режим боїться навіть одиночних виступів, будь-якого прояву індивідуального спротиву. Але ще більше він боїться загальнонаціональної солідарності і масового протесту. Це головна загроза для влади.
В День пам’яті Героїв Крут я закликаю суспільство прокинутися!
Особистий нейтралітет до того, що відбувається в країні – це голос за встановлення диктатури, це втрачений шанс на європейське майбутнє, хоча би для наших дітей і онуків.
Колись Лев Толстой сказав, що добрих людей більше, але зло перемагає, бо злі краще організовані. Я звертаюсь до вас: організовуйтесь, дійте спільно. Творіть у Києві, в містах і селах власні малі та великі, колективні та індивідуальні Крути проти мафіозного режиму.
Тільки тоді, коли приклад сотень відважних борців наслідують тисячі і сотні тисяч, коли Україна закипить багатьма вогнищами спротиву несправедливості, тільки тоді ми розімкнемо зачароване коло історії. Тільки так ми виборемо право на справді вільну європейську Україну.
Я знаю, що українці найбільше цінують свободу і правду, люблять Україну і не дадуть нікому її знищити!
Слава Україні!
Ваша Юлія Тимошенко
