Навіть з безвиході є вихід

Досить часто людина  потрапляє в ситуації, коли життя здається порожнім, родина - ворожою, а друзі - далекими. Такий настрій хоч раз в житті буває в кожного з нас. І насправді це не так страшно, адже всі ми люди з власними емоціями та почуттями. Здавалось би, військові мають проти психологічних стресів добрий захист – розвинуту систему військових психологів та офіцерів-вихователів. Однак є питання, з якими не звернешся і до них. Саме для допомоги в таких випадках і були створені центри соціально-психологічної допомоги.

- Метою роботи закладу є соціально-психологічна допомога людям, що потрапили у кризову життєву ситуацію, - розповідає психолог Львівського Центру соціально-психологічної допомоги Тетяна Сидоренко. -  Тут цілодобово тимчасово проживають клієнти, а також люди приходять консультуватися на денний стаціонар.  Одним з основних напрямів роботи у закладі є допомога тим, хто потерпів від фізичного, психологічного та економічного насильства в сім’ї. Переважно це жінки з дітьми, а також інші категорії людей, що потрапили в кризові ситуації (погорільці, жертви аферистів, сім’ї, які змушені мерзнути в аварійних будинках у морози, та навіть ті, хто відстали від поїзда в чужому місті і т.п.).

За словами соціального педагога центру Орисі Голуб, вдень з клієнтами працюють директор, психолог та соціальний педагог, вночі чергує адміністратор.  Вони допомагають швидше вирішити проблемні питання цих людей, надаючи консультації, довідки, надсилаючи супровідні листи у відповідні служби, співпрацюючи з органами міліції, якщо є потреба. Стараються допомогти чим можуть, але могли б працювати більш ефективно, маючи у штаті юриста.

Часто-густо до центру звертаються люди, які пройшли армійській гарт.

- Нещодавно на розмову до психолога кілька разів приходив чоловік –колишній військовий, що вийшов на пенсію, - розповідає психолог Тетяна Сидоренко. -Стосунки з дружиною були нелегкі, а після відставки постійне перебування в одній квартирі з жінкою-п’яницею морально виснажило чоловіка. Ми оформили його до нас на денний стаціонар. Від психолога він дізнався про релаксаційні техніки, що допомагають зняти психологічну напругу, отримав можливість оцінити свої сімейні стосунки під різними ракурсами. Крім того, від соціального педагога чоловік отримав перелік організацій та закладів, котрі допомагають залежним від алкоголю.

Були випадки, коли до закладу намагалися потрапити псевдоклієнти, які швидше є «соціальними паразитами», а не потребуючими реальної підтримки. Вигадавши собі драматичну життєву легенду, роз’їжджають по Україні від одного центру до іншого, проживаючи так за державний кошт. Іноді це люди з різними психічними відхиленнями. На щастя, таких випадків небагато. Щоб вберегтись від шахраювання, в Центр приймають клієнтів лише за скеруванням соцслужб. Жителів Львівської області до закладу скеровує Обласний центр соціальних служб сім’ї, дітей та молоді, а також районні ЦСССДМ. Адреса Центру не розголошується і журналістів просять не писати про місцезнаходження кризового центру ще й тому, що деякі клієнтки, жертви сімейного насильства, змушені переховуватися у ньому від власних чоловіків та співжителів.

- Серед наших клієнтів було декілька родин військових, - розповіла психолог Тетяна Сидоренко. -  Одного разу до ЦСПД потрапила жінка з донькою, що страждала від систематичного домашнього насильства. Її чоловік - колишній військовий, який після виходу на пенсію почав зловживати алкоголем. І часто так траплялося, що, перебравши зайвого, влаштовував скандали і бійки. Розміняти квартиру, щоб ізолюватися від насильника, не було можливості. Допоки ми працювали з жінками над вирішенням їхніх проблем, клієнткам було порекомендовано поставити в квартирі залізні двері в їхню кімнату. Туди вони змогли б ховатися в критичні моменти.  Відколи мати з донькою вирішили голосно сказати «ні» насильству, чоловік не зривався. Робота соціальних служб стала для нього стримуючим фактором, а ті двері – щоденним нагадуванням та попередженням.

Офіційно ЦСПД розрахований на одночасне перебування в ньому 15 осіб, на даний час він прихистив у своїх стінах 5 мужчин, 7 жінок та 6 дітей. А загалом, за менш ніж шість років роботи закладу тут побувало 358 людей, з них 195 дорослих і 163 дітей. 

Центр соціально-психологічної допомоги є надійною схованкою. Тут міцні залізні двері, закриті на ключ і відкриваються тільки після дзвінка. Звісно, що клієнти можуть вільно виходити з закладу у своїх справах, перебування в ЦСПД є абсолютно добровільне.

Щомісяця клієнти отримують продукти харчування, з яких самі готують собі їжу на затишній спільній кухні. Також тут видають посуд, постільну білизну та побутову хімію при потребі. Існують в Центрі і певні правила. Територію загального користування прибирають чергові клієнти, а у своїх кімнатах кожен наводить лад самостійно. Алкоголь та цигарки тут взагалі заборонені.

- Минулого року до нас потрапила мати з сином, дах їхнього будинку не витримав під натиском снігу і обвалився, - згадує Орися Голуб. - Сім’я військових жила на території старих казарм. Куди людям було подітися взимку? Пожили у нас, поки вирішували питання з житлом.

У ЦСПД не можуть прийняти клієнтів, які мають серйозні проблеми з фізичним чи психічним здоров’ям, оскільки тут немає медпрацівника. Іноді це стає проблемою, оскільки в холодний період року матерям часто доводиться везти дітей на огляд у медзаклади, з якими є домовленість. А в сильний мороз у незнайомому місті приїжджим це дається нелегко. Звісно, для клієнтів Центру було б набагато простіше, якби медсестра і юрист в закладі були. Клієнти ЦСПД сподіваються, що влада прислухається до їхніх потреб…

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України. 

Леся, 06.04.2012 11:24



Фоторепортажі