Анорексія та булімія - психічні, не а фізичні захворювання - психолог

Анорексія та булімія - саме ці два явища уже кілька років поспіль тривожань весь модний бомонд. Стрункі, незвичайно худі дівчата уже нікого не приваблюють, швидше лякають і недарма: психологи вважають ці хвороби не стільки фізичними, як психічними.

"Анорексія та булімія - це тяжкі психологічні розлади, які супроводжуються в наступних стадіях фізіологічними функціями. В таких випадках, без допомоги спеціальної медикаментозної терапії та допомоги психіатрів не обійтись. Адже це дуже небезпечно",- повідомляє психолог Наталя Мухітдінова.

Експерти вважають, що є кілька факторів, які впливають на викривлене світосприйняття людини, змушуючи її йти на такі кардинальні міри, щоб її любили. Серед них генетичний фактор, який полягає в надчутливому сприйнятті світу та надчутливими реакціями, біологічний фактор, який появляється через надмірну вагу. Не менш важливу роль відіграє сім'я, адже через недостатню увагу з боку батьків чи моральне гноблення дитини, створюються комплекси.

Низька самооцінка, відчуття неповноцінності, невпевненості в собі, а ще "навішані" канони худощавої краси - і дівчина фанатично ковтає пігулки для похудання та відмовляється від їжі.

Зараз у світі розгортається масштабна кампанія боротьби з анорексією. В Україні це не актуальна проблема, однак лікарі пропонують запровадити кримінальну відповідальність для агентств, які вимагають від своїх моделей нульових форм.

Довідка

Анорексія - захворювання, що характеризується критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя, втратою апетит. Анорексія найчастіше трапляється в осіб жіночої статі і проявляється "добровільним" схудненням. Здебільшого все починається в підлітковому віці, особливо в періоді статевого дозрівання. Дитина починає худнути, апетит зникає, навіть виникає відраза до їжі, починаються розлади менструального циклу. І все це супроводжується підвищеною, збудженою фізичною активністю.

Булімія - одна зі стадій анорексії, коли їсти хочеться все підряд, а після того відчуття провини штовхає до примусового очищення шлунку у будь-який спосіб. Часто виникають вкрай патологічні типи поведінки, наприклад провокування блювання, приховування їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, навіть зловживання проносними, сечогінними та засобами, що пригнічують апетит.