Наталі — чи grand-cafe, чи ресторан, или ХРЕН ЕГО ЗНАЕТ

Мій попередній пост про «цитадель мажорності» наробив чомусь неабиякого шуму та галасу. «Палада», звісно, нікчемно порожній заклад, але в місті бувають і набагато страшніші ресторани-недорозуміння. Продовжуємо тему «незрозуміло-чому-понтових» громадських закладів харчування. Ресторан «Наталі» розташований на одній із найжвавіших вулиць міста. І певно, що це є єдиний фактор, чому цей ресторан досі існує, але про це – потім.

Щоправда, не все так погано. Якщо я не помиляюсь, саме «Наталі» колись запровадив моду на ротангові меблі. Вже потім цю ідею підхопила більшість мейнстрімових закладів міста. А що стосується інтер’єру ресторану загалом, то його можна охарактеризувати як «звичайний та милий». Проте велика тріщина в стіні, не те, щоб заважає, але настрій псує. А ось температура повітря в цьому закладі досить незвичайна: себто, краще б там було розташувати м’ясокомбінат. Ефективніше було б, аніж ресторан. Точно кажу. Хоча я маю примарну надію, що зазвичай там тепло, просто москалі газу не продали :-)

На вході вас зустріне привітлива жінка, яка прийме верхній одяг, та видасть номерок. Майже, як білети в театр. А вже потім розкриються двері, і ви побачите досить непогане оформлення залу. Щоправда, трохи псує враження face офіціанток, котрим або зарплатні не вистачає, або сексу. Та і чекати на офіціанток потрібно ну дуууже довго. Ззовні меню ресторану виглядає дуже презентабельно: адже воно товсте та велике. Проте, якщо ретельно вивчити меню, виникає питаннячко: що курила людина, котра його створювала?.. Чому європейська кухня перемішана з українською, а перші та другі страви загалом розміщені на сторінках цього шедевру за якимись ще не відкритими законами? Є думка, що керівництво ресторану «Наталі» перейняло досвід у «чотирьохзіркового» комплексу «Парк Готель». Шановні наталіяни, краще ви б в «Черчилі» досвід переймали.

Кухня цього чудового закладу досить цікава, адже тут поєднуються досить вишукані страви з дуже простими. В принципі, можу рекомендувати «французький луковий суп», який подається з дуже смачними грінками. М’ясні страви тут звичайні, рибні теж. Загалом, цілком пристойна кухня.

Отже, ми маємо досить приємний заклад, з непоганою кухнею, з живою музикою, з затишним інтер’єром… Але чогось йому не вистачає. А саме: більш професійних офіціантів, структурованого меню, і… атмосфери ресторану.