ПОКАЗНА БЛАГОДІЙНІСТЬ

Благодійна діяльність вимагає професійного підходу так сама як і будь-яка форма діяльності фізичної чи юридичної особи. Натомість у нашому суспільстві виявляється, що благодійністю може займатися хто завгодно, і навіть використовувати це для покращення свого бізнесового іміджу. Зрештою нічого дивного в країні, де баба Параска займається високою політикою, журналіст очолює МВД, а кочегар керує районною держадміністрацією. Однак насправді благодійна діяльність потребує професіоналів, які можуть надавати кваліфіковану комплексну допомогу соціального і психологічного характеру.

Зрозуміло, що грошовитий дядько, який привезе мішок подарунків від імені святого Миколая в сиротинець і під телевізійними камерами побажає нещасним діткам «веселого різдва» однозначно викликає негативну реакцію у бідної сирітки і формує у неї численні комплекси неповноцінності. В країнах розвиненого громадянського суспільства такого дядька до дітей ніхто б ніколи не допустив. Але в нас це ще активно практикується різними чиновниками, представниками бізнес структур і церковними ієрархами-олігархами.

Вочевидь, благодійна діяльність вимагає здійснення програм досягнення, або англійською мовою «аутріч», що в перекладі означає «досягнення поза межами». Це значить, що справді потребуючих людей треба шукати і знаходити часто навіть досить складними методами. Відтак треба здобути їх довіру , визначити форми і цілі допомоги таким людям і вже аж тоді помагати. Така ось приблизна схема роботи, яка насправді розписана і розтлумаченна в томах наукових і практичних посібників, не менше ніж менеджмент будь-якого підприємства. Все це вимагає навчання, освіти, вишколу фахівців, яких допускають до роботи з потребуючими.

Наразі в Україні планується введення сертифікації благодійної діяльності, як і кожної іншої, що частково забезпечить відсторонення пузатих вуйків та батюшок від контактів з потребуючими категоріями громадян. Тоді може бути поставлено кінець в показній благодійності. Хоча якщо взяти до уваги українські реалії, то зрозуміло, що травмувати психіку скривджених у нас будуть ще довго, міняючи кілограм гречки на доступ до влади і почесті жулікам різного калібру.

Не всі види благодійності годяться для показної благодійності. Насамперед десятки категорій виявляються нікому не потрібними, оскільки їх репутація може пошкодити красивому іміджу файного дядька. До таких потребуючих відносяться алкоголіки та наркомани, включно з їх дітьми ( мало що не діти «ворогів народу»), ВІЛ-інфіковані, засуджені (колишні і ті що ще сидять), особи що надають секс послуги, і так само їхні діти, бомжі, хворі на туберкульоз, і просто пенсіонери що шпортаються на смітниках. «Добрий дядько» вимагає для своєї «благодійності» дитинку-сироту (бажано круглу), дитинку-інваліда, багатодітних, тобто таких з якими йому б не соромно було зазнимкуватися для широкої громадськості. Хоча в цивілізованих країнах і до таких категорій ніхто так просто не допускає, бо вразливим категоріям громадян дуже легко завдати психологічної травми та стигматизувати їх. Щоправда наші показні «благодійники» появляються не так часто як правило на великі і обов’язково релігійні свята та перед виборами.

Держава не допускає до цих трьох категорій людей, які можуть завдати їм психологічної травми і нагадати про їх неповноцінність. Адже багатодітність ч інвалідність – це не порок. Однак наша показна благодійність стигматизиує таких людей.

Зрештою, ніхто не відмовиться коли спонсори регулярно надаватимуть допомогу якомусь закладу, на протязі року реалізовуватимуть конкретний проект за конкретною угодою. У нас же знову «благодійника» вистачає на велике свято. Далі його увага захоплена виключно собою коханим.

Як же ж тут не згадати слова нашого Спасителя Ісуса Христа який навчав про те, як повинна здійснюватися благодійна діяльність:

«Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,

щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно. Матея» 6,2-4).

Однак благодійні організації, які застосовують фондрайзиногові методи, себто методи збору коштів, можуть згадувати й публікувати імена спонсорів та жертводавців, оскільки ця ініціативи ісходить від самих благодійних організацій і необхідна для подальшого залучення більшого числа людей. Біблія розрізняє форму самовихваляння і подяки зі сторони людей та суспільства. Хоча і тут наший український уклад є разюче безбожним і антихристиянським. Достатньо подивитися лиш на те, кого наші урядовці нагороджують грамотами та відзнаками, орденами та медалями і стає гидко.

Отож усяке добре починання в руках безбожника є знаряддям супроти людини і слави Божої. Тому мешканці нашого міста кажуть, що до влади повинні приходити віруючі люди, не ті що носять хреста на шиї чи на пузі, але ті які народилися в Ісусі, відмовилися від звичок грішного світу цього: вживання алкоголю, куріння, обману, чужеложства, ігор в карти, погоні за модою та товариством грішників. І ще багато від чого заради свого небесного Спасителя Ісуса Христа, який пролив свою святу кров задля спасіння вибраних. Християнин не може образити своєю недостойною поведінкою свого Господа. Навпаки, за словами Ісуса Христа:

«Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її?..Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі.

Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі».