На початку 90-тих коли, вiдроджувалися українськi духовнi та нацiональнi традиції, в Галичині масово утворювалися християнські спільноти. Тодi в кожному селі будувалося водночас двi церкви: православна та греко-католицька. На хвилi патрiотичного зриву релiгiйнi громади насипали символiчнi могили сiчовим стрiльцям та воякам УГА-УПА.
Але так як громад в селах було по двi - той могили борцям за волю України вiдповiдно виникало так само по двi: одна могила греко-католицька, друга -православна.I це притому, що мiж православними та греко-католиками двох вiдмiнностей знайти не можливо. Однак тенденцiя подiлу глибоко засiла у пiдсвiдомостi галичанина. Наш хлоп чомусь мусить вiдразу дробися як мiнiмум на два-три кавалки.
Тепер уже не дивно, що в Iвано-Франкiвську спорудять два памятника Бандерi. За 17 рокiв незалежностi завше помаранчева влада так i не спромоглася встановити пам’ятника лiдеру нацiоального опору: думки (та руки) партiйних керманичів були занятi... iншими проблемами. I ось тепер, коли виконком мiської ради вирiшив збудувати меморіал Бандері, полiтичнi авантюристи різних кольорів раптом згадали про потребу такого пам’ятника i вiдкрили свої рахунки по збору коштiв "на Бандеру". Ось так почались перегони: хто назбирає швидше i бiльше.
Вочевидь, що за галицькою логiкою спрорудять як мiнiмум два пам’ятники. Конкуренцiя мiж будiвничими буде шалена, а суперечка триватиме за критерiями: найдорожчий, найвеличнiший, наймаштабнiший, найграндiознiшийий, най... і так до безконечностi.
Iснує також проблема мiсця розташування пам’ятника. Всi хочуть, щоб Бандера кудись грiзно дивився: однi пропонують направити його суворий погляд в строну аеропорта чи вокзалу, щоб як хто до нас приїде зразу б згадував про кулемет на стрiсi. Іншi хочуть, щоб Бандера строго дивився на «бiлий» дiм, мовляв чиновники тодi менше красти будуть: вкрав, глянув у вiкно на Бандеру i… повернув украдене народовi. Все просто й зручно за наївною вірою галичанина. Не виключено, що для двох можливих пам’ятникiв Бандерi буде запропоновано два мiсця: одне на схiднiй околицi мiста - щоб наш батько Степан грозив звiдти клятим москалям, а заодно й донецьким бандитам, а друге - на захiднiй околицi - щоб провiдник УПА на всяк випадок виставив кулака сусiдам за залiзним європарканом.
Хоча все-таки iдеальний для нас пам’ятник лiдеру нацiї мав би обов’язково крутитися на всi 380 градусiв. Як ось примiром меморiал Туркменбашi. Там, в Ашгабадi, батько усiх живих i ще ненароджених туркменiв крутиться ...за сонцем. Наш же батько мав би крутитися на всi сторони свiту, де могли б потенцiйно ховатися всi нашi зовнiшнi i внутрiшнi вороги , кiлькiсть яких невпинно збiльшується.
В 1990 роцi я (i не тiльки ) вже здавав грошi на пам’ятник Бандерi, а за одно й Шевченковi, Мазепi й Лесi Украiнцi. З того часу нiяких пам’ятникiв у мiстi так i не з'явилося, зрештою, як i звiту про викорастанi кошти.
Однак мене (i не тiльки ) запевняють, що цього разу все буде iнакше.
Проте якось навiть тяжко повірити, щоб бiля памятника Бандерi (Степану) не крутилося зо декiлька Бендерiв (Остапiв Iбрагiмовичiв). Зрештою, буде весело, як і завжди у нас в Галичині.
