«Західна цивілізація — матеріальна,
Східна — Духовна…»
«Захід є Захід, Схід є Схід.
І вони не зійдуться ніколи»
(Редьярд Кіплінг)Індуїзм, як і більшість Східних Традиційних Вчень, твердить, що все те, що оточує нас в тілесному фізичному світі є
ілюзорним, тому що тимчасовим. Справжнім є тільки Ідеальне, Духовне, — те, що існує «поза часом і простором», тобто є з точки зору матеріального світу — Вічним.
Людина є вінцем Творіння. Вона має, окрім грубого фізичного тіла, і вищі нематеріальні духовні тіла (Душу і Дух). Людина, твердять практично всі традиційні вчення, говорячи військовою термінологією, є передовою, фронтом боротьби між Добром і Злом, Духовним і Тілесним.
Унікальність Людини є ще й в тому, що вона
наділена волею обирати між бажанням отримувати і бажанням віддавати, між егоїзмом і альтруїзмом, між добром і злом, між правдою і брехнею.
Людина приходить в фізичний світ і піддається випробовуванню, плину так званого матеріального «прогресу», який робить з неї примітивного, тупого, жадібного і заздрісного «консумера» — ненаситного споживача супер- і гіпермаркетів.
Тілесний світ оточує своєю Майєю (ілюзією) і засмоктує в єгоїзм, що проявляється в бажанні накопичення матеріального (грошей, влади, слави і матеріальних знань).
Майя підступна і оманлива, але людина західної цивілізації (в своїй абсолютній більшості), твердять люди Сходу, цього навіть не підозрює.
Приклад: Ті, хто користується Інтернетом, часто віртуальний веб-простір вважають майже реальним, не усвідомлюючи, що в кіберпросторі насправді нічого реального немає, а тільки електромагнітні імпульси («одинички» і «нулики»), які творять «ілюзію наявності»: на моніторах, на папері, в думках, у відчуттях. І ми спілкуємося з веб-простором так, ніби він є реальним.Приблизно такою і є Майя фізичного світу — космічною ілюзією, створеною флуктуаціями Буття і Небуття, твердять індуїсти практично всіх шкіл. Зауважимо, що їх є тисячі, головні з яких — Шиваїзм (поклоніння богові-руйнівникові Шиві), Вішнуїзм (поклоніння богові-«підтримувачеві» світу), поклоніння Джаганатсі, Тарі, Калі та її інкарнації — Дурзі (богині, що перемагає «демона» — внутрішній людський егоїзм). Зауважимо, що адепти-просвітлені індуїзму, поклоняючись певному індивідуальному богові, твердять, що насправді є Єди¬ний Бог, який є НАД часом і простором, над Буттям і Небуттям, а всі індивідуальні боги — є лише Його «властивостями» та «інструментами», або «оформленими» богами, через яких Він Єдиний дозволяє пізнати Себе достойникам.
Тілесний світ, який ми з точки зору своєї его-тілесної тимчасовості вважаємо вічним, насправді є
пластичним, тимчасовим, ілюзорним і порожнім, як і Інтернет-простір.
Адепти рівня Пророків не розповідають про те, що вони пізнають в медитації. Слів матеріальної мови для цього недостатньо. Вони говорять притчами, символами, ритуалами. Саме символи і ритуали є дорожньою картою Шляху до усвідомлення тимчасовості Майї (ілюзорності матеріального світу) та Вічності Трансцендентного Надфізичного Світу Ідей.
В Східній цивілізації рівень знань про Транс¬цендентне значно вищий, аніж в Західній, завдяки тому, що на Сході завжди була традиція толерування різнорідних духовних практик і вчень. Східна цивілізація завжди толерувала і підтримувала тих, кого на Заході називали гностиками-єретиками і спалювали на кострах Інквізиції. Церковні невігласи Середньовіччя максимально намагалися опустити всіх до свого «рівня НЕрозуміння» Реальності. Хто не хотів «опускатися», — був знищений: — катари, богомили, тамплієри…
Люди Сходу, на відміну від людей Заходу, в розмовах про Духовне, про релігії, завжди шукають «точки дотику» і ніколи не кажуть «моя віра, моя релігія є єдиноправильною».
На Сході традиція
Духовного життя (умовно, – направду за Божими Заповідями) і
Духовних практик (медитації, – аналогу, для прикладу, «непрестанної молитви» в Православ’ї) ніколи не переривалася і є широко розповсюдженою і зараз.
На Заході залишилися тільки безсистемні та інтуїтивні (в значенні — «методом спроб та помилок») практики монахів відлюдників, старців молільників, монахів мовчальників та, можливо, більш системні, але закриті і малопоширені практики монахів студитів та їм подібних орденських монаших згромаджень, що практикують внутрішю Молитву Ісусову.
З цього приводу цікавим буде цитата із Євангелія Шрі Рамакрішни, індійського Пророка 19 століття, який після піврічної нарвікальної самадхи (медитативного «повного відсторонення» від зовнішнього світу) в 1864 році, пізнавши Бога через сутність Вселенської Матері (Калі); в 1866 році, пройшовши посвяту в суфія, усвідомивши свою єдність з Аллахом; а в 1874 році, після трьох днів повної концентрації на образі Христа, Рамакрішна, зустрівши Його і переживши містичне злиття з Ним в саду Дакшинешвара, став чи не першим в новітній історії Пророком, що повідомив про сутнісну єдність всіх релігій.
Отже, Шрі Рамакрішна казав:
«Божественні втілення безперервно з’являються і зчезають на дереві Досконалого Брахмана (об’єктивного Абсолюту — Реп.) і немає їм числа… Людина повинна спробувати різні шляхи. Потрібно на якийсь час спробувати прийняти кожну віру… Такий, що не має форми, Абсолют (Брахман) — мій Батько, а Бог, що має форму, — Мати… Бог має певні властивості і одночасно не має їх, він не має форми і одночасно має її для конкретного віруючого. Бог відкриває себе в тій формі, яка віруючому найближча до серця, тому що любов Бога до людини безгранична».А ще Шрі Рамакрішна говорив:
«Бог створив безліч релігій, котрі відповідають самим різним очікуванням і пасують для різних країн та епох… Як мати, що обходить хворих дітей, і дає одному рис і карі, другому — саго і арроурут, а хліб з маслом — третьому, так і Господь передбачив різні шляхи для різних людей… Суть єдина під різними іменами; всі здатні бачити одну й ту ж істину: тільки клімат, темперамент і звичка давати імена створюють різницю. Хай кожен йде своїм шляхом».Індуїсти твердять:
«Спираючись на чуття, людський розум намагається встановити закономірну взаємозалежність і причинний зв’язок поміж явищами зовнішнього світу. Але завжди слід пам’ятати, що справжня глибинна сутність речей та їхня причинність неприступні ні чуттям, ні розумові. Тільки через Просвітлення нашого внутрішнього світу, нашого «Я» Бог розкриває перед нами всю велич їхньої суті». «А першою умовою», — кажуть адепти Сходу, — «яка відкриває перед нами стежки до животворящих джерел пізнання Бога, є відмова від суєтних пристрастей, що опановують нами у зовнішньому світі».Для Пізнання, Просвітлення обов’язковим є поєднання Духовного життя (по Божих Заповідях) і Духовного шляху (молитви, концентрації, медитації). І термін Просвітлення тут вживається не в загальноприйнятому значенні інформаційно-розумово словесного зрозуміння фізичних істин і законів, а в значенні входження в стан медитації, коли не тільки 10 % людського мозку працюють (як це є в стані звичайної активності людини), а він весь
разом із серцем отримує бачення Духовних Світів.
А Трансцендентне Знання, яке неможливо точно виразити словами нашої матеріальної мови, а можна тільки Пізнати в глибокій внутрішній молитві або ж в Самадхі (стані глибокого відсторонення, медитації) є усвідомлення Майї (тобто, ілюзорності Тілесного світу) та
усвідомлення Вічного Життя Духу (частинка якого складає і нашу, людську, найглибшу сутність).
«Треба подолати дух честолюбства і заздрощів», тобто егоїзму тілесного світу, і тоді відкриється розуміння того, що
«під смертною личиною (тілом) перебуває одвічне начало (Дух)» (так твердять Адепти Сходу та езотерики Заходу).
Християнський Адепт Никодим Святогорець в кінці 18 ст. в книзі «Невидима боротьба» також говорив про те саме, але іншими словами:
«Навіть якщо ти викупиш сотні рабів християн із поганської неволі і даси їм свободу, то не врятуєш себе, якщо при цьому сам перебуваєш у рабстві пристрастей».А ще Никодим Святогорець говорив про
марність всевідання (наукових, енциклопедичних, книжних знань) і
пустої цікавості, про шкідливість втіх і насолод, самолюбства і зарозумілості, про необхідність втечі від почестей, якщо ви хочете Пізнати.
Саме
усвідомлення Вічного Життя і є кінцевою метою Духовного Шляху Людини. Але, ще раз, — мова тут йде про усвідомлення не розумом, не розмірковуваннями і не через п’ять людських органів відчуттів, а усвідомлення через
пряме і безпосереднє бачення Світу Ідей. Відкрити в собі те бачення і є метою Шляху (того, який Лао Цзи назвав Дао).
Адепти-Просвітлені Індії не розповідають про те, що вони пізнають в медитації. Слів матеріальної мови для цього недостатньо. Вони говорять притчами, символами. Вони вчать практикам медитації, внутрішньої молитви.
А ще деякі з них жартують, кажучи, що стан медитації — солодший за оргазм.
«Тому: МЕДИТУЙТЕ, ДРУЗІ!» — закликають нас Адепти Сходу.
Фото Олега Головенського
