Гностицизм (нетрадиційний Традиційний* погляд)

Грецьке слово «гнозис» означає «знання». Отже, гностики — це ті, що дістали (або прагнуть) знання. Що ж знають гностики? Вони володіють Знанням про секрети досягнення Спасіння. Людина, твердять вони, Спасеться не тому, що творить добрі справи і живе праведним життям (це тільки половина шляху до Знання, а потім і до Спасіння), і не тому, що «вірить» в правильного Бога.



Спасуться, кажуть гностики, тільки ті, що Знають Істину. Істину про світ, в якому ми живемо, Знають про те, хто ми насправді є, Знають (зауважте, не «вірять», а «Знають») про істинного Бога і знають Шлях до Нього. Іншими словами, гностики прагнуть і знають, як досягти широкого самопізнання. Їхнє знання не є науковим, вираженим в словах, а метафізичним, отриманим напряму від нематеріальних сутностей в стані трансу, в містеріях, в надсвідомих станах, в медитаціях, в щирих молитвах.

Священний Гнозис,сучасне розуміння

Перед тим, як говорити на будь-яку тему, завжди попередньо необхідно визначитися з термінами. Часто в те саме слово різні люди вкладають різні значення.

Якщо говорити про «гнозис», то цей термін в сучасному світі також розуміють по-різному.

В загальному мова йде про концептуальний підхід до духовного. Духовного, в значенні того, що за межами тілесного, фізичного.

Якщо говорити про духовні (в тому числі релігійні) практики, то всі вони насправді є всього двох типів: гностичні і негностичні.

Негностичні практики є більш матеріалістичними, спрямованими на сліпу віру, на сліпий страх перед Недосяжною Невідомістю, перед Божественним.

Гностичні ж практики говорять про те, що можна не тільки «вірити» в Творця, або ж в якісь вищі нематеріальні духовні сутності, як то: душі, духи, ангели, архангели. Їх можна «пізнати», твердять гностики. З ними можна навчитися спілкуватися. Від них можна отримувати знання (в тому числі і те Єдине, Універсальне, Трансцендентне Знання, пізнавши яке пізнається ВСЕ).

Отже негностичні релігії «західного» типу спрямовані в основному на віру. Гностичні, умовно, «східні» духовні практики (це, насправді, не релігії в нашому західному розумінні, а саме практики) спрямовані на пізнання, на розвиток вміння спілкуватися з метафізичними сутностями, аж до Творця. Щоправда осягнення Творця приводить до поєднання з Ним і унеможливлює повернення до земного тілесного стану. Згадаймо Старозавітних пророків Єноха та Ілію, які «ходили перед Богом, і Бог забрав їх до Себе».

Прикладами гностичного шляху є шляхи Будди, Заратустри, Дао Лао Цзи, Старозавітних Пророків, катарів, єсеїв, богомилів, хасидів, Кабали, Йоги, християнських Святих, суфіїв, дервішів, християнських кабалістів еtc. Просвітлені гностики це: ті, хто отримав Откровення, Благодать.

Для руху по шляху Гнозису є дві необхідні умови: праведне життя і медитативні практики. Тільки однієї з цих умов — замало. Ані праведне життя без внутрішнього споглядання, ані медитація (чи молитва) без праведного життя не дадуть Гнозису.

В заново «відкритому» сучасникам «Євангелії від Іуди» Христос на запитання апостолів, де він був, коли покидав їх, відповідає: «Я ходив до другого великого і священного покоління». Очевидно, що мова тут йде про якраз медитативні мандрівки. А священне покоління — вищі нематеріальні ідеальні сутності.

Медитативні практики при одночасному подоланні особистого та колективного егоїзмів, сповнені Вселенською Любов’ю та Вселенським Альтуїзмом, ведуть Вверх, до станів Просвітлення, до Надсвідомого пізнання, до Світла, до Творця.

Медитативні ж практики без подолання егоїстичних бажань, а тим більше з їхнім розвитком — це те, що можна назвати Антигнозисом, тобто метафізичними практиками, спрямованими на отримання вигод на матеріальному плані, що в народі ще називаються Чорною Магією. Гнозис — це шлях по вертикалі Вверх, Антигнозис — вниз.

Історія Гностицизму

Попри такі загальні об’єднуючі речі, є багато думок про те, хто ж такі гностики. В різний час вони були різними, в різний час про них думали по‑різному.

Ще Платон твердив, що єдність матеріального і ідеального світів забезпечується двома каналами: від світу ідей до світу речей (вектор «вниз») — втілення, від світу речей до світу ідей (вектор «вверх») — пізнання. Перший канал («вниз») є креаційним, другий («вверх») визначається Платоном як пізнавання («пригадування») і подальше підняття по драбині Добра і Любові до осягнення Істини в абсолютній її Досконалості.

Так звані «пізні гностики» є відверто дуалістичними.

Плотин, адепт неоплатонізму, наповнив вектор вверх новим змістом: підняття від земного тимчасового світу до Єдиносущного можливе лише на шляху Любові та споглядання джерела Сущого.

В часи раннього християнства існувало багато гностичних релігійних вчень, які, до речі, багато в чому були концептуально відмінними.

Гностики-християни (але ще раз зауважимо, що не всі гностики є християнами) вважали, що таємне знання про те, як вирватися з полону матеріального, Зверху приніс Христос.

Традиційне християнство твердить, що наш матеріальний світ є «свідомим» творінням Єдиного Бога. Гностики ж перших століть по Різдву Христовому, як і дохристиянські, часто говорили, що матеріальний світ створив бог-невіглас, бог‑деміург, який не є ні Єдиним (Єдиний — «вище»), ані наймогутнішим, ані всюдисущим. Тодішні гностики говорили, що наш матеріальний світ є таким собі космічним (вселенським) непорозумінням, космічною катастрофою. А Спасіння може отримати лише той, хто дізнається єдину трансцендентну Істину і пізнає шлях, що дозволить позбутися «кайданів» тілесних бажань і матеріального світу загалом.

Гностики-християни вважали, що Христос був післаний на землю не богом-творцем, богом‑деміургом матеріального світу, а саме тим Єдиним, Найвищим, Всеосяжним.

Якщо уважно прочитати вже згадуване «Євангеліє від Іуди», то сам Ісус там виглядає гностиком. Він каже Іуді: «Існує велика і безмежна сфера, межі якої не пізнав ангельський сонм, де існує Великий Невидимий, якого не бачили ангели, не осягнула душа, і якого ніколи не називали по імені». Єдиний, хто розумів місію Христа згідно з цим апокрифічним Євангелієм, був саме «Іуда», він каже Ісусові: «Я знаю, хто ти і звідки явився. Ти з царства безсмертних Барбело (верхнього божественного світу Плероми — О. Т.). І я не достойний розкрити ім’я того, що послав тебе». Є ще один цікавий вислів Христа у його зверненні до учнів: «Це той бог, якому ви служите..» (в значенні «нижній» бог‑деміург матеріального світу?). І ще: «Істинно говорю, нікому із покоління людей, що серед вас, не дано пізнати мене». Покоління людей, не здатних пізнати, — це ті, що живуть тільки тілесним і матеріальним. А ті, що здатні пізнати — ідеалісти, гностики, Просвітлені.

* «традиція» з маленької букви означає тимчасова (з точки зору Вічності) норма, правило, уявлення. Звідси: національна традиція, фольклорна традиція… Таких «традицій» є багато.

«Традиція» з великої букви — Єдина і Вічна, означає: Універсальне Знання про Абсолют.