Гора родила мишу. Адміністрація президента також розродилася і виродила з себе нову політичну партію «ЄЦь». Журналісти вже встигли охрестити це немовля і дали йому влучне ім’я «повний президентський п—дЄЦь». Очевидно від слова «пізДно», мовляв пізно народилося отрочатко. Хоча свідомі українці мали б тішитися і лагідно називати цього виродка «президентський вінЕЦь».
Саме такого вінця поклали на голову многостраждального парубка з Хорунжівки його найлюбіші друзі з прямо протилежного боку України, з Мукачевого. Почали ліпити цього вінка саме там на «скандальних» виборах мукачівського міського голови. Обирали тоді «безмозглого» брата свого на посаду мера: спочатку програли, відтак виграли, знову програли і знову виграли, потім виграли, й ще раз виграли і нарешті таки остаточно вграли, але «брат» від цієї посади відмовився.
Ні, там не всі брати «безмозглі», просто мізки цих хлопців працюють на одному рівні ( за гуманістичною пірамідою Маслоу на первинному рівні самозбереження істоти, або на хлопський розум, за принципом «секс-хліб-ковбаса-сметана-яйці-секс»). Звичайно президент десь підсвідомо розуміє, що цей терновий вінець виставить йому скоро справжній кінець. В нього теж є інститинкт, і також на самозбереження (за розробками Павлова: слина тече, а їжу не дають). І це в той час коли інші просто жирують.
«Зарано мені ще малювати кінець,- подумав собі президент і подався здобувати все нові й нові «перемоги» - щоб було за що класти на голову черговий вінець. Але казці (рано чи пізно) таки приходить кінець і, тоді, як кажуть дітки, збився горнець і ділу повний п—дЄЦь.
