ПРИКАРПАТСЬКИЙ ГЕОЛОГ КОНСУЛЬТУВАВ САМОГО ФІДЕЛЯ КАСТРО І КЕРУВАВ ВСТАНОВЛЕННЯМ НАЦІОНАЛЬНОГО РЕКОРДУ КУБИ

[b]Відрядження на острів Свободи[/b]

Парубок із села Вишнева, що на Прикапатті, Йосип Курілець вступив до Львівського політехнічного інституту на геологічний факультет і через кілька років успішно його закінчив. За направленням потрапив на роботу у Стрийську контору буріння, і якраз йому, по суті, довелося відкривати нові поклади нафти на Львівщині, під самим кордоном з Польщею – у Великих Мостах. Це була перша вагома перемога молодого і перспективного геолога. Став головним геологом Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння. Незабаром свій багатий практичний досвід Курілець виклав у науковій праці і захистив кандидатську дисертацію.

А потім… Потім терміново викликали у Міністерство нафтової промисловості тодішнього Радянського Союзу і повели серйозну ділову розмову. Тоді йому запропонували довготривале відрядження на острів Свободи – Кубу. Не вагався. Зрештою, відмовитися не мав права, бо у ті тоталітарні часи це був мало не військовий наказ, який, як відомо, не обговорюють, а беззастережно виконують.

Як цінну реліквію Йосип Йосипович зберігає унікальну книгу “Советские геологи за рубежом. Международная деятельность геологической служби СССР”. Її автори – заступник Міністра і начальник Управління зовнішніх відносин В.А.Ярмолюк і А.А.Коляжнов – наводять прізвища понад 800 радянських геологорозвідників, які успішно трудилися за кордоном у майже 60 країнах світу протягом 1931-1991 р.р. На 140-ій сторінці цього видання є і такий запис (подаємо в перекладі з російської мови на українську – авт.): “З грудня 1979 року по липень 1985 року генеральним керівником групи нафтовиків і одночасно радником заступника Міністра базової промисловості Куби з питань геології був Йосип Йосипович Курілець, який прибув з посади головного геолога Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння тресту “Львівнафторозвідка” Міністерства геології України. Працював він з винятковим ентузіазмом. Зарекомендував себе з найкращого боку і як спеціаліст, і як адміністратор, і як людина. Провів велику наукову роботу з уточнення моделі геологічної побудови острова Куба і навколоострівного шельфу Карибського моря. Розробив рекомендації по наступному виконанню пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ з перспективою до 2000 року. Користувався великою повагою серед кубинських колег.

Неодноразово зустрічався з керівниками республіки, у тому числі і з Фіделем Кастро. За його участі відбулося подальше збільшення видобутку нафти з доведенням його до 800 тисяч тонн за рік”.


[b]Командос – не Генсек Брежнєв[/b]

У тій же книзі вміщено світлину, на якій зафіксовано зустріч радянських спеціалістів з Фіделем Кастро. Таке саме фото добродій Курілець зберігає і в сімейному альбомі. Він пояснює: “У самому центрі у звичній військовій формі, а також з традиційною бородою – Фідель. Другий справа від нього у світлому костюмі – я (погляд спрямований у фотооб’єктив), а поруч зі мною – хто б ви думали? – колишній секретар ЦК КПРС, на той час уже Посол СРСР на Кубі Костянтин Катушев. Другий зліва від Кастро, у чорному костюмі, – начальник відділу нафтової і газової промисловості Держплану СРСР Володимир Філоновський. Сфотографувалися ми у робочому кабінеті лідера кубинської революції. До речі, бував я у ньому з десяток разів і щоразу ручкався з його господарем. Як правило, я консультував Фіделя з питань геології. Випадала нагода бувати з командосом і на фуршетах… Між іншим, Кастро – це не наш Генсек Брежнєв, якого хіба що по телевізору можна було побачити. А його кубинський “брат” навідувався безпосередньо на бурові установки, де працювали наші буровики, і кожному подавав руку”.

Йосип Курінець згадує й про те, що мав за честь кілька разів виступати з доповідями і звітами у Конгресі Куби, побував у багатьох посольствах і консульствах, бесідував із всесвітньо відомими вченими і визначними державними та громадськими діячами.
Гордиться він і тим, що під його особистим керівництвом було встановлено національний рекорд Куби – пробурено найглибшу бурову вишку «Дімас-1» – 5505 метрів.

Після повернення на Батьківщину продовжував трудитися у Калуській експедиції аж до виходу на пенсію. Хоча вже давно на заслуженому відпочинку, та нині є керівником ТзОВ «Рожнятівнафта». Батьковою дорогою пішов і син Ярослав, який також трудиться у нафтовій промисловості, щоправда, у сусідній Білорусі.
...Наприкінці нашої розмови запитав у Йосипа Йосиповича як досвідченого спеціаліста-науковця, чи має Україна перспективу успішного розвитку вітчизняного нафтогазовидобування, на що у відповідь почув таке:

– У нас чималі поклади палива не лише для власних потреб, але й для експорту іншим країнам. Ось тільки ніяк не можемо налагодити його повноцінний видобуток. Кошти держава ніби й виділяє, а куди їх «топлять» – невідомо. Нам ще до цивілізованого світу, ой, як далеко!

Хоч як не прикро, а з такою оцінкою досвідченого фахівця мусимо погодитися.


Іван ІВАНИШИН


фото: Під час зустрічі з Фіделем Кастро.
Другий справа – Йосип КУРІЛЕЦЬ