Ярослава Стецько більшу частину свого життя була змушена провести за кордоном. До України вона повернулася лише після проголошення незалежності у 19991 році.
Після повернення на Батьківщину вона відразу стала однією з ключових фігур вітчизняної політики. Її обирали депутатом парламенту трьох скликань.
До кінця свого життя Ярослава Стецько боролась за ідеали Української Держави. Ярослава Стецько була членом Організації українських націоналістів з 1938 року. У 1943 року ув’язнена німцями у м.Львові. У 1944-1991 - перебувала за кордоном, де разом iз чоловiком Ярославом Стецьком вела пiдпiльну діяльність, спрямовану на здобуття Україною незалежності.
Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), президентом АБН, головним редактором ABN-Correspondence (з 1948), квартальника Ukrainian Review» та різних видань АБН, організатором конференцій АБН й учасником міжнародних антикомуністичних конґресів, співорганізатором Європейської Ради Свободи.
Пiсля здобуття Україною незалежностi повернулася на Батькiвщину. Очолювaлa Конгрес Українських Націоналістів з 1992 року. До 2001 року голова проводу ОУН(б). Депутат Верховної Ради України вiд виборчого округу №89 Iвано-Франкiвської областi.
Ярослава Йосипiвна Стецько померла 12 березня 2003 у Мюнхені, де перебувала на лiкуваннi.
