Останнім часом
йде систематична робота по введенню нардепа Євгена Мураєва у «вищу лігу»
української політики, про це у Фейсбуці пише політолог Петро Олещук.
«Нічого нового -
лише класика. Спершу з'являються рейтинги, де він згадується серед
"перших". Це аби включити в обговорення ЗМІ та "експертне
середовище", аби вони почали обговорювати, і ім'я лишилося "на
слуху". Далі настає другий етап - "хайп", тобто посилена
розкрутка прізвища серед мас довкола скандальної теми. Чому скандальної? Бо
скандали усім найбільше цікаві. Так от, все це є у випадку Мураєва. Питання
лише: «навіщо?», - пише Олещук.
За його словами,
ні для кого не є секрет, що найуспішніша політтехнологія в Україні -
залякування конкурентами та опонентами. Саме таким чином був переобраний на
другий термін Леонід Кучма, але використовували цю технологію не лише його
радники. Тобто, для президента Петра Порошенка
потрібен зручний опонент у другому турі. І, схоже, шукають цього опонента «на
Сході», - вважає експерт.
«Мабуть,
першопочатково кандидатом-опонентом номер один розглядали лідера
"Оппоблоку" Ю. Бойка. Але він має з цієї точки зору і виразні
недоліки. По-перше, досить хитрий та обережний політик, що не робить якихось
дуже контраверсійних заяв. По-друге, уникає тем, які "цікаві" для
оточення президента, зосереджуючись на економічних питаннях. Коротше кажучи,
неоднозначний опонент. "А раптом ще і йому програємо", - виникла
думка у якійсь політтехнологічній голові. Так що Бойка, схоже, опосередковано
визнали приналежним до топ-політиків. Ні, тут треба зі 100 % результатом. Тому,
схоже, взялися за розкрутку Мураєва, який необхідні заяви робить з легкістю,
викликаючи бурю суспільного обурення. Його функція саме така - викликати
обурення. Ну і робити все, аби для патріотичного електорату на його фоні навіть
Пашинський виглядав Архангелом Михайлом», - пише Олещук.
Він відзначає, що
влада, якби хотіла «розчавити» Мураєва, діяла би по-іншому.
«Нічого б не заявляли.
Просто прибуло б "маски-шоу" на всі його підприємства. Взяли б кілька
десятків його найближчих соратників включно з бухгалтерами, і почали їх
"пресувати" у СІЗО, поки не зібрали б досить матеріалів. Швидко б
внесли подання до ВР, а тим часом перейшли би до розкуркулення фігуранта. Через
тиждень у нього б не залишилося нічого. Дивись "кейс Онищенка". Але
Онищенко був особистим ворогом президента, а тут реальною ворожістю і не пахне»,
- вважає Олещук.
