Медик-доброволець
Мишко Адамчак каже, про те, що бойовики не дотримують умов перемир’я.
«Навіяно ранковим
підйомом о 5:56, коли завершилося запропоноване сєпарами 859-те декількагодинне
перемир'я і характерні звуки та вібрації швидко і весело зігнали нас всіх в
бомбосховище», - пише на своїй сторінці у Фейсбуці.
За його словами, переважно
абсолютно незрозуміло, що, звідки і куди "прилітає".
«З зимових
нотаток в Пісках:
"Мій слух музиканта допомагає мені, до цього малодосвідченому у військовій
справі, адаптуватися тут. Наприклад, навчився розрізняти звук вибуху РГД-шки
через спрацювання однієї з розтяжок, розставлених по периметру, від звуку
розриву танкового снаряду чи АГСу, або ж характерного звуку польоту
снаряду, випущеного з САУшки чи крупнокаліберного міномета. Про Гради взагалі
мовчу: їх розрізняти не потрібно - тоді треба якнайшвидше стрибати в
укриття."
От перечитую це
зараз і розумію, шо коли з одного боку гора, а з іншого - море і тонни води, то
ДО ОДНОГО МІСЦЯ оті всі пристосування, адаптація і музичний слух - настільки ця
навколишня місцевість спотворює звукові коливання. Тут переважно абсолютно
незрозуміло, що, звідки і куди "прилітає" - тому, як то кажуть: в будь-якій
незрозумілій ситуації ховай голову в бетон(ну або хоч кудись ховай).
Ну, але то таке.
А от знаєте як розрізнити, чи "працюємо ми", чи "по нас"?
Та дуже просто: якщо "Бух!" - то ми, якщо "Бах!" - то по
нас. Отакі мої фронтові музичні рефлексії», - пише Адамчак.
