Янукович вже інший!

Останнім часом в ЗМІ та серед політичних аналітиків, особливо західного налаштованих, лунають неймовірні прогнозування діяльності новообраного президента України. Головна їх теза: «В.Янукович вже не такий, як він був тоді, в наскрізь помаранчевому 2004 році.

Хтось вдало (й цілеспрямовано) запустив цю «качку», і ось пішло й поїхало: «Янукович змінився», «Янукович змушений стати лібералом», «ми навчили Януковича демократії», «Янукович мусить служити національній ідеї», «Янукович не буде запроваджувати російської мови», «Янукович не піде на поводу у Путіна». І так далі і в тому ж дусі з Інтернету на газетні шпальти, з телевізійного ефіру в автобуси, в кухні та в інші місця народного інформаційного простору. Одним словом, нові мантри для невдах-демократизаторів міжнародного класу з метою самозаспокоєння та й не без цілі оправдання перед своїми прихильниками та спонсорами.

В демократизацію України вкладено чимало коштів та зусиль, закопано мільярди валютних ресурсів, втілено тисячі оригінальних (а той просто шаблонних) проектів. Однак виповнювати наративну звітну частину сьогодні для їх виконавців не просто. І тому без мантри й заклинань про новітнього видозміненого Януковича (причому прогнутого й закрученого саме в бік ліберальної західної демократії) мабуть таки не обійтись.

Пропоную читачам кілька своїх власних тез для того, щоб все-таки вияснити на скільки ж той Янукович змінився? А якщо і змінився – то в який бік?

Теза перша: Янукович-2010 дійсно не такий самий як Янукович-2004.

У 2004 році Віктор Федорович був заурядним політиком в обоймі президента Леоніда Кучми: став його спадкоємцем і опирався на олігархічний виднокіл цілого ряду політичних партій та їх беззмінних лідерів. Тоді Янукович був не тільки з Кучмою, але й з Литвином, Тигіпком, Кравчуком, Медведчуком, Кирпою, Фельдманом, Пінчуком, Кушнарьовим і ще з багатьма персоналіями, які такі різні в своїх політичних та ідеологічних уподобаннях. Саме тоді Янукович йшов в «сплочьонній» кагорті цих людей, які за принципами та переконаннями Кучми вели двох- чи то скільки ще там векторну політику: не сварилися з Росією, не відмовляючи в нічому США та НАТО; періодично «інтегровувалися» в Євросоюз, продаючи при цьому зброю арабським фундаменталістам.

Янукович-2010 вже інший – він ОДИН. За цей час його зробили (мабуть ті ж таки «демократизатори») єдиним цілісним політиком, без навантаження у формі Кучми та його безчисельної раті підлабузників та посіпак. А щодо багатовекторності – то сумніву гідно аби Янукович-2010 закрутив таку ж різновекторну карусель, від якої б очі у нього повилазили з орбіт як у Кучми в дні помаранчевої революції під стінами його резиденції на Банковій. Причому всі ті різні вектори тоді хіба що «допомогли» Кучмі безславно почити в політичному нафталіні і бути вписаним в історію східної Європи лідером корумпованого й злочинного режиму.

Теза друга: У 2004 року Партія регіонів, лідером якої є В.Янукович, була однією з п’яти партій, що входили в партійний прокучмівський блок «за єду» («За єдину Україну»). Сьогодні від чотирьох з них НДП, партія промисловців та підприємців, аграрної і трудової партій залишилися, здається, тільки рожки да ратички… чи то кілька відвертих політичних невдах сьогодення. Їх долю повторили й інші політичні союзники: СДПУ(о), селянська партія, соціалісти-морозівці та соціалісти- вітренківці, а з ними й інші такі ж «прогресивні» (звісно в лапках) партії та рухи.

Для партії Януковича - Партії регіонів сьогодні не потрібні жодні союзники: навіть симоненківські комуністи женуть з неймовірною політичною швидкість наввипередки з темпами вимирання большевицького електорату в прірву повного суспільного забуття. Янукович-2010 спирається на потужну політичну партію, яка хоч і немає стійкої ідеологічного підоснови, але все ж таки не є структурою з партійних підстилок під іменні блоки як от Тимошенко, Литвина, Яценюка, Тигіпка, Гриценка та інших персоналістів. В.Януковичу не треба вигадувати нових назв та партійних об’єднань як тому ж таки В.Ющенку і його правоцентриським соратникам, що за п’ять років президентства свого лідера так і не об’єдналися в одну потужну партію. Причому, Партія регіонів в разі відсутності Януковича може продовжувати своє партійне існування з новим лідером, чого, власне, не скажеш про іменні партійні бренди вітчизняного політикуму. І в цьому сила Януковича-2010. Тепер йому не варто особливо враховувати думку інших партій, а можна проводити виключну свою лінію. Тому маючи під собою міцну партійну структуру, Януковичу можна не боятися незгідних з його політикою. А якщо такі й знайдуться, то їх відвезуть на полювання, або в кращому випадку - відправлять на маргінес створювати свої власні партії імені себе самого любимого.

Теза третя: Янукович-2004 ходив на дебати (причому двічі) з своїм основним конкурентом Віктором Ющенком. Причому вдруге дебатував уже після помаранчевої революції, коли його шанси на перемогу були примарними, а звинувачення щодо масових фальсифікацій були доведені в судах. Однак навчений нашими «демократизаторами» відкритій публічній політиці, лідер біло-голубих в 2009-2010 році жодного (!) разу не прийняв участі у публічних телевізійних дебатах навіть із своїми численними технічними кандидатами. А на головного суперника на виборах у другому турі – просто начхав з високої вежі, вірніше - з іншого телевізійного каналу.

Одним словом «демократизували» нашого Януковича, «демократизували» цілих п’ять років та так «надемократизували», що межі його цинізму та зверхності просто не відшукати серед аналогів цивілізованої політики.

Теза четверта: Янукович-2004 висловлювався про запровадження російської мови на рівні європейської хартії про мови національних менших і то, здається, в окремих районах компактного проживання певних національностей. А ще разом з кучмівською «за єдою» та вірним соратником Нестором Шуфричем Віктор Федорович голосував за впровадження різноманітних інтеграційних програм на державному рівні по лінії «Україна в НАТО».

За роки правління Ющенка Янукович навчався не тільки показувати дулю пронатовським структурам, але й відверто протиставився до десятків мільйонів національно налаштованих громадян України, агітуючи за введення російської мови як другої національної на державному рівні. Янукович-2010 явно змінився. Здається, якби він мав вже сьогодні у парламенті дві третини голосів, то мабуть й дня не зволікав би із виконанням свого зобов’язання перед російськомовним електоратом, який навряд чи простить йому вже на цей раз іґнорацію встановлення мовного паритету в Україні.

Теза п’ята: Янукович-2004 боявся Майдану як звірина вогню, грозив з київського вокзалу перед горсткою підвезених «шахтарів» коту Леопольду (тобто В.Ющенку) і шарахався від всього, забарвленого в помаранчевий (оранжевий колір).

Тепер, вияснивши суть (і ціну) локального зібрання громадян, Янукович возводить «майдани» по цілому Києву, і не тільки. Сам же Віктор Федорович виходить на свої майдани в супроводі відомих людей та зірок естради, виголошує довгі й запальні промови, пританцьовуючи від захоплення своїми новими досягненнями. Підвезені «демонстранти» навіть демонструють свою досить пристойну поведінку та неймовірну виносливість на предмет двадцяти градусних морозів. Януковича-2010 вже не залякаєш народним бунтом, тепер такі «бунти» на свою підтримку він може заказувати просто по телефону.

Теза шоста: Янукович-2004 покладав свою виборчу кампанію на сумнівних політтехнологів-дилетантів як московського, так і вітчизняного «подзабор’я». Виборчі технології були віддані в руки відвертим йолупам швейківського покрою, які умудрилися у виборчу кампанію вписати божевільного Романа Козака, що з усіх ефірів голосом маніяка погодинно грозив американській дружині Ющенка, а ще ж - влаштували замах на Віктора Федоровича за допомогою курячого яйця і пояснювали устами високих міліцейських чиновників, що то був постріл з супернового лазерного арбалету. Ще «мудріші» телепні в штабах Януковича організовували голосування за свого лідера шляхом відкритих виборчих карусель, тупого скуповування виборчих бюлетенів, причому, прямо на входах на виборчі дільниці, влаштовували бандитські «наїзди» на опонентів-членів ТКВ та ДВК, і, нарешті, дійшли до підпалу… урн для голосування.

Янукович-2010 настільки змінився, що на виборах у першому і в другому турах навіть прискіпливими західними спостерігачами не помічено жодних серйозних (!) порушень. «Вибори проходили прозоро, демократично, відкрито, чесно» і ще тисяча подібних епітетів можна почути з усіх ЗМІ і навіть від прямих опонентів Януковича. І це в той час коли кількість виборців на Донбасі чомусь зросла у порівняні з минулими виборами, причому в час крутих сибірських морозів, снігових завалів на дорогах та масовому розчаруванні громадян України у політиці.

Щоправда, тут подяку не забувають приписати іншому Віктору – Ющенку, і ось в цьому то й прояв нового Януковича-2010. В 2004 році Віктор Федорович називав свого головного конкурента на пост президента не інакше як «шкадлівим котом», а тепер ось, подяки з усіх сторін і низький сердечний уклін головному лоху-«демократизатору». Оце так змінився!!!

Теза остання (на сьогодні): маємо нового Януковича – Януковича-2010, подальші дії якого не береться прогнозувати хіба тільки дурний, але мудрий навряд чи зможе щось достеменно розтлумачити. В таких випадках все залежатиме тільки від сил потойбічних, а ще може й від волі самого новообраного президента та його оточення. Щойно оголосили підсумкові результати виборів, як головний сподвижник Віктора Федоровича Ренат Ахметов поспішив заявити, що головне завдання нового президента «увєлічіть стоімость страни». Щирий українець цю тезу розуміє так: коли вартість на сало зростає – свиню ріжуть.

Отож, направду маємо вже ІНШОГО ЯНУКОВИЧА. А час вже покаже, якою буде його Україна. Якщо таки буде ЙОГО, або якщо - ще УКРАЇНА.

Андрій Микитин