Не жадай мужа ближньої твоєї

Однією з десяти записів Божого декалогу є заповідь «Не жадай жони ближнього свого».

Традиційні релігійні конфесії прописують її як дев’яту заповідь, протестантські відносять до десятої, з огляду на те, що перечислені Моїсеєм заповіді не пронумеровані.

Причому, в Старому Заповіті всі заповіді повторюються двічі: спочатку в книзі «Виходу», а відтак у «Второзаконні». Цікаво, що у первинному варіанті про непожадання жони йшлося у сукупності з іншим добром, яке міг посідати чоловік: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» ( Вихід 20:17).

Себто жінка, з огляду на тодішню ситуацію, прирівнювалася до надбань мужа. Проте, у повторенні закону через певний проміжок часу вартість жони виросла. Про це свідчить хоча б те, що Біблія рядок заповідей про пожадання уже починає з заборони на пожадання жінки, а не дому, як це було перед тим: «І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого!» (Второзаконня 5:21 21).

Отже, виходить, що вартість жінки зростала, за неї віддавалося все більше викупу: верблюдів, овець, ослів, тощо. Згодом, в часи середньовіччя жінок возведуть в ранг почитання як «прекрасних дам», яким поклоняються і за яких віддають життя лицарі та благородні кавалери. Цінність жінок зростатиме до тих пір, поки не настане дефіцит… чоловіків. І це при тому, що ми вже на порозі цієї доби. Тому вже за якийсь час треба буде міняти Божі заповіді, насамперед в частині «не пожадай жони ближнього свого», і переробляти їх до реалій сучасності - «не пожадай мужа ближньої своєї».

Вище наведене навіть не жарт. Хоча зрозуміло, що Біблія писалася чоловіками і для чоловіків, адже жінки ще не вважалися на той час особами, вартими Писання. В середньовіччі мужі вели серйозні теологічні диспути відносно того, чи має жінка душу і тільки в наслідок тривалих суперечок згодилися на догмі, що жінка таки має душевний елемент, щоправда в еквіваленті «півдуші». Так, доречі, й записали. Ще пізніше в історичному відліку часу жінки здобули право голосу аж в ХХ сторіччі і то не у всіх країнах. Зате роль чоловіків поступово зменшується. І якщо хтось подумав, що я писатиму далі щось на тему фемінізму, то глибоко помиляється. Я спробую висловитися за проблему, яке ще навіть не має офіційного визначення в природі речей: занепад чоловічого роду.

Чоловіків із кожним роком стає дедалі менше. Вже зараз в Україні на тисячу жінок припадає всього 879 чоловіків. Наші чоловіки живуть на 12-13 років, а жінки на 8-9 років менше, ніж в країнах Європейського Союзу. Середня тривалість життя в Україні серед чоловіків становить лише 62 роки, серед жінок - 73 роки. Причому, чоловіків в Україні стає менше, ніж жінок вже починаючи приблизно з 35-річного віку. А це вже суттєвий показник відносно того, що чоловіки ще в досить молодому й репродуктивному віці можуть ставати…предметом пожадання. Окремі чоловіки, читаючи це речення, можуть загорітися радістю й навіть захопленням, що властиво чоловічій природі. Проте радіти ще зарано. І не тому, що завтра жінки не стануть хапати чоловіків на наших вулицях і тягнути їх в ліжко.

Тут справа серйозніша. Боротьба за право володіти чоловіками розпочнеться між самими жінками. На цьому реченні окремі жінки дуже розсердяться. Це також властиво їх сутності, але спробуймо об’єктивно, за допомогою статистики і навіть простого поверхневого аналізу проблеми, глянути на становище в чоловічому таборі.

Фонд Народонаселення ООН повідомляє, що смертність чоловіків у віці від 30 до 44 років була у шість разів вищою, ніж смертність серед жінок, а серед чоловіків 45-59 років - у 5 разів вищою. Крім того, жінки набагато менше схильні до суїциду, ніж чоловіки: кількість самогубств серед чоловіків збільшилася з 35 випадків на 1000 осіб у попередні роки й до 38,4 випадків у 2008 році. І ще один фактор: у СНІДу та туберкульозу в нашій державі “переважно чоловіче обличчя”. А серед тих, хто помер від цирозу печінки, 80% - чоловіки.

Зрештою, чоловіки лідирують по всіх негативних соціально-демографічних показниках. Саме їх роду побільше серед засуджених, серед алкоголіків. Саме вони частіше потрапляють в аварії, травмуються, гинуть на виробництві. А ще, їх масово скошують стресові стани, викликані економічними проблемами, виплатами за кредитами, розоренням бізнесу чи просто кримінальним розборками.

Нещодавно директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова офіційно повідомила жахливу цифру: "В Україні намітилось соціально небезпечне співвідношення кількості чоловіків до жінок - 1:4".

Якщо після цих слів жінки ще не змінили свого емоційного стану від читання моєї статті, то скажу, що досі не можу забути істерики однієї знайомої, що рвала й ламала диск з записами Ірини Білик, через одну її дуже відому пісню: «Вона мені сьогодні подзвонила… сказала що вона твоя дружина…ти мій, мій». Моя знайома пережила цю ситуацію сповна: нанесла аналогічний дзвінок до коханки свого чоловіка, з яким прожила у шлюбі близько двадцяти років і виховали двох дорослих доньок. Думаю, що кількість таких дзвінків зростає з кожним днем. Зрештою як і жіночих істерик.

Дефіцит чоловіків у населенні нині відчувається з 28-30-річного віку, причому ситуація по різному складається у містах і селах: внаслідок специфіки статевого складу міграційних потоків із сіл у міста "надлишок" потенційних наречених у містах формується вже з 19-20-річного віку, а у селах, навпаки, дефіцит наречених зберігається до 40-45 років.

"Прийнято вважати, що чоловіки стали частіше помирати через нереалізованість у житті, втрату стабільності, - розповідає психолог Костянтин Красовський. - Натомість левова частка випадків смертності чоловіків у віці 30-44 роки припадає на отруєння саме алкоголем".

Внаслідок «нелегкого» чоловічого життя проблеми з "чоловічою силою" в українських мужчин сьогодні виникають у досить юному віці. До кабінетів урологів на консультації приходять все більше і більше чоловіків. А реклама про чудодійні засоби для покращення чоловічих статевих функцій ( здебільшого простої ерекції) просто заполонила ефір та сторінки газетних видань.

Навіть ефективна «віагра» не вирішує чоловічих проблем. І ось як описує нинішню демографічну ситуацію, характерну для всіх областей України, збірник «Молодь Івано-Франківщини-2006»: «поширення орієнтації на роздрібнення сімей і, як наслідок, — переважання простих (нуклеарних) сімей; розповсюдження малодітності та надмірної одинокості; збільшення кількості розлучень і безшлюбного материнства; юридично неоформлені шлюби; поширення безшлюбної самотності та підвищення частки одинаків не лише у старшому, але й у молодшому шлюбному віці, трудової міграції тощо».

Вочевидь, така картина наражає на серйозне переосмислення існуючого стану речей.

Тут можна говорити про прогалини в політиці уряду, в недоліках роботи органів місцевого самоврядування, в падінні моралі і в економічній кризі і ще багато яких голослівних й стеретипних фраз. Однак все це чомусь ще більше насторожує, і як кажуть, вже без містики все це не можливо пояснити. А якщо ще глянути на те, що кількість жінок в різних релігійних спільнотах по відношенню до чоловіків може складати 100:1, то зрозуміло, що час переписувати Божі заповіді настав. Тож не дивуйтеся, коли вже наступного разу з амвону вашої церкви жінка-священнослужитель проголосить: «Не пожадай мужа ближньої твоєї, дорога сестро».